Українські шпажисти завоювали срібло на чемпіонаті світу в Гонконзі
Українські шпажисти здобули срібні медалі в командних змаганнях на чемпіонаті світу-2026 із фехтування, який проходить у Гонконзі.
У фінальному поєдинку команда “синьо-жовтих” у складі Романа Свічкаря, Нікіти Кошмана, Євгена Макієнка та Михайла Краснюка зазнала поразки від Казахстану.
Чемпіон поспілкувався з тренером збірної України та призером чемпіонатів світу і Олімпійських ігор Ігорем Рейзліном про перше за 7 років “срібло”, труднощі в фіналі та цілі на майбутнє.
Срібло чемпіонату світу – це фантастика!
– Як охарактеризуєте цю нагороду?
– Будь-яка медаль з чемпіонату світу – це фантастика. На мій погляд, якщо їхати на змагання і не розраховувати на медалі, тоді навіщо туди їхати?
Тактичні нюанси фіналу
– Суперники здобували перевагу саме на наших атаках. Чи можна сказати, що вони переграли нас тактично?
– Збірна Казахстану скористалася своєю перевагою у світовому рейтингу. Вони вище нас, тому у разі трьох карток за пасивне фехтування, вони б отримали перемогу. Тому ми мали діяти більш активно, адже у шпазі легше фехтувати в захисті.
Вирішальні фактори фіналу
– Що стало вирішальним у фінальному поєдинку? Образливі переживання чи втома від попередніх боїв?
– Чимало факторів зіграли не на нашу користь, але основним став виснаження лідера команди Романа Свічкаря. Він провів неймовірні три зустрічі, дві з яких завершилися на пріоритеті. Це величезне навантаження, як фізично, так і морально.
Виступ Романа Свічкаря
– Як оціните його виступ у фіналі?
– Він показав блискучі результати і неймовірну силу духу. Хочу подякувати Ромі та всій команді за цей день, за медаль і емоції.
– Яка мета команди на чемпіонаті світу після бронзової медалі чемпіонату Європи?
– Ми завжди ставимо перед хлопцями найвищі цілі, підкреслюючи, що вони здатні боротися за медалі на будь-яких змаганнях.
Цілі на Олімпійських іграх
– Чи може наша команда конкурувати з найсильнішими на Олімпійських іграх?
– Наша команда може і буде конкурувати, але спочатку потрібно пройти відбір, що дуже нелегко. Я впевнений, що хлопці на це здатні.
Емоції від медалей
– Яка з нагород важливіша для вас: як спортсмена чи як тренера?
– Це зовсім різні емоції, але, напевно, було легше бути спортсменом, ніж тренером. Після вчорашнього дня у мене побільшало сивого волосся.

Звучить оптимістично! Які медалі, ви серйозно? Найголовніше — щоб вони хоч встали на п’єдестал, а не втрачилися десь по дорозі.
Сподіваюсь, у хлопців все вийде! Вірю в нашу команду!
О, як же чудово, що в нас є “потенціал”! Може, ще й нагороду за це отримають?