У Львівській області вшанували пам’ять українців, депортованих із Закерзоння
Напередодні, у День вшанування пам’яті українців – жертв примусового виселення із Закерзоння, у Львові відбулися заходи на честь людей, які у 1944–1951 роках були насильно позбавлені своїх домівок.
Пам’ятні заходи пройшли біля пам’ятника депортованим українцям. Присутні поклали квіти та лампадки до пам’ятника, після чого відбулася екуменічна панахида за жертвами депортацій та комуністичних репресій.
У заході взяв участь Народний аматорський хор «Надсяння» під керівництвом Володимира Пасічника.
Історичний контекст
День вшанування пам’яті українців – жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини було встановлено Верховною Радою України у 2018 році. Його відзначають щороку у другу неділю вересня.
У 1944 році між УРСР та Польським комітетом національного визволення була укладена угода про так званий «взаємний обмін населенням». Хоча це переселення спочатку позиціонувалося як добровільне, насправді воно швидко перетворилося на примусову депортацію, яка супроводжувалася репресіями, позбавленням майна та обмеженням прав. У 1944–1946 роках понад 482 тисячі українців були насильно переселені до УРСР. У 1947 році цю політику продовжила «акція Вісла», під час якої майже 150 тисяч українців були депортовані на північ і захід Польщі.
Жертви комуністичного режиму
Окремо під час пам’ятних заходів згадали жертв комуністичного концентраційного табору в Явожному, що розпочав свою діяльність 1 травня 1945 року. Після початку «акції Вісла» до табору масово направляли депортованих українців, підозрюваних польською комуністичною владою у зв’язках з українським підпіллям.
Важливо зазначити, що табір у Явожному був призначений не для військовополонених чи вояків УПА, а в основному для цивільних осіб. Серед ув’язнених були представники української інтелігенції, священники греко-католицької та православної конфесій, а також люди, яких без підстав звинувачували у підтримці підпілля.
За офіційними даними, через табір пройшли 2 781 українець, серед них 823 жінки та кільканадцять дітей. Багато ув’язнених загинули через нелюдські умови, катування, голод та хвороби.
Пам’ять про жертв депортацій є важливим елементом української історичної пам’яті та нагадуванням про злочини тоталітарних режимів проти українського народу.
