“Родрі: футболіст, для якого успіх — це більше, ніж дорогі авто”

Барселона підписала Родрі з Манчестер Сіті

Футбольний клуб “Барселона” офіційно оголосив про перехід володаря Золотого м’яча-2024 Родрі з “Манчестер Сіті”.

Сума трансферу становить 60 мільйонів євро з можливими бонусами в розмірі 15 мільйонів.

Цей перехід безперечно є одним з найзначніших у іспанському футболі, адже після Чемпіонату світу-2026 Родрі здобув статус футбольної ікони, подібно до Хаві, Іньєсти та Вільї.

Родрі виграв усі можливі трофеї у футболі, включно з Лігою чемпіонів, чемпіонатами Європи та світу.

У Манчестері він не раз піднімав трофеї, що свідчить про його успішну кар’єру.

У 30 років Родрі, справжня легенда футболу, повертається додому.

Яка неймовірна історія!

***

“Йому потрібно було це бачити, це було як повітря. Керівництво табору це розуміло. Було б жорстоко позбавити його цього фіналу”, – згадує сусід по намету Майлз Сміт.

Літо 2010 року, Коннектикут, США.

У дитячому літньому таборі знаходилися два десятки гостей з Іспанії, між якими один хлопець вражав усіх.

Він говорив ламаною англійською, прекрасно співав Іглесіаса, веслував на каное та грав у пінг-понг — звичайний 14-річний підліток, поки не з’являвся футбольний м’яч. Після цього Родріго втрачає контроль:

“Це не так, як у нас. Ми вболівали за США на Олімпіаді, але якщо наші програли – не страшно. А для нього це була справжня релігія”.

Що робити? Керівник табору Кріс Гаррехт-Вільямс купив телевізор у найближчому Walmart, який планував повернути наступного ранку, і оформити місячну підписку на кабельне ТБ; за пів дня проклав проводку до залу для відпочинку і навіть роздобув попкорн!

Родрі з друзями по літньому табору (п’ятий зліва)

Перші 10-20 хвилин американці намагалися стежити за фіналом Іспанія – Нідерланди, але потім увага була зосереджена лише на Родріго.

Він із завмиранням серця спостерігав за екраном, наче від матчу залежало його життя.

Кожен фол Найджела де Йонга сприймався так, ніби це сталося з ним самим.

“Він настільки збуджено стукав по столу, що екран тремтів. Я мусив нагадати – еге, ми ж хочемо його повернути назад вже завтра!”, – сміється Кріс.

Коли Іньєста забив гол, Родріго відчув неймовірний захват – вилетів із залу й побіг навколо табору.

Іспанці святкували спокійно, і стало зрозуміло, що справа не лише в паспорті, а в самому хлопцеві.

Вони вже бачили його на полі – технічного, спритного, елегантного, як ніхто з дорослих у радіусі сотні миль.

Коли почали розпитувати, він зізнався, що навчається в школі Атлетико.

Про перемогу в лігі Мадрида з Райо Махадаонда з братами Ернандесами він змовчав – не любив хвалитися. Особливо, коли у “Матрацниках” його не дуже цінували.

“Він був дуже маленьким. Можливо, 45 кілограмів. Якби він на мене напав, я б його просто підняв і виніс”, – згадує Сміт.

Згодом вони з Родріго зустрічалися у 2011-му і 2012-му, адже йому дуже подобалося в Коннектикуті, і він повертався як волонтер.

А далі зв’язок обірвався.

У 2022-му ще одна учасниця табору Аллегра скинула в груповий чат скрін трансляції матчу Ман Сіті, який дивився англійський чоловік, і написала: “Цей Родрі схожий на хлопця, з яким ми на каное сплавлялися…”

Почали придивлятися – дійсно, це він!

Родріго виріс до 191 см, але скоротив своє ім’я:

“Усе моє життя проходить між двома світами – футбольним і реальним. Поки мої партнери сміються з мене за мою нормальність, мама і дружина заприсяжуться, що я настільки далекий від норми, як тільки можливо. Я залежний від футболу”.

***

Його вигнали зі школи Атлетико у 2013 році через те, що він був “замалий”.

Він поїхав на південь з подвійною метою – вчитися і… вчитися:

“З батьками в мене була угода з дитинства: якщо я спробую стати футболістом, я також повинен вступити до університету і отримати “справжню” освіту”.

Родрі в гуртожитку

У “Вільярреалі” Родрі вчився лонгболам, а в університеті Жауме І – бізнес-адмініструванню. Знову він був між двох світів.

У 2014-му, коли йому виповнилося 18, його виселили з клубного кампусу.

“Чому б тобі не пожити в університетському гуртожитку? Ми з твоїм батьком так і вчилися”, – запропонувала мама.

Чому б і ні?

Але все йшло добре, поки не настала кожна п’ятниця вечора.

“Усі йдуть до нічного клубу, але перед тим “готуються”. Ви розумієте, про що я. Двоє десятків в кімнаті, всі п’ють, слухають музику. Я теж був з усіма, пив мінералку, а потім… зникав.”

“Якось мене запитали, чому я не йду з ними? Я вимушений був сказати, що у мене рано тренування.”

“Вони мене нещадно критикували: “Вигадуй щось цікавіше, бро”.

Але що вигадати? Він тренувався з резервом “Вільярреала”, його ніхто не знав. Напарником по центру поля був Пабло Альварес — той, що потім гратиме за Карпати.

Поділитися