Андрій Шевченко: 50 років надзвичайної гри
29 вересня президент УАФ та легенда світового футболу Андрій Шевченко святкує своє 50-річчя.
Ця видатна особистість залишила значний слід не лише в українському, а й у світовому футболі.
Шевченко донині є найкращим бомбардиром в історії збірної України та одним з найяскравіших гравців, які коли-небудь носили її футболку.
Забивний, технічний та спритний нападаючий став улюбленцем найкращих ліг світу та володарем Золотого м’яча.
І як же ми, українці, тоді всі за нього вболівали…
***
Перша інформація про можливий трансфер з’явилася восени 1998 року. Чи чули ви, що Мілан хоче купити Андрія Шевченка?
Ця велика команда, яка нещодавно розгромила Барселону 4:0, була справжньою легендою. Гравці на кшталт Бобана, Веа та Альбертіні створювали її славу, а президентом був Сільвіо Берлусконі. Навіть якщо тоді ми не могли багато дивитися футболу по телебаченню, ми читали про цю команду в газетах.
А Шевченко забивав голи.
В той час він вже став “тим самим”, хто оформив хет-трик на “Камп Ноу” у матчі проти Барселони. Європейські гранди почали вишикуватись у чергу за ним — ситуація, невідома для Валерія Лобановського, який звик не продавати своїх зірок.
Але у 1998 році, під акомпанемент голів Шевченка, в Україні вже починалася нова ера.
“Ти маєш його побачити,” – переконував спортивний директор Мілана Ар’єдо Брайда віцепрезидента Адріано Галліані.
Галліані вагався: “Це ж так далеко, а Брайда приводив на “Сан Сіро” і Дюгаррі…” Але врешті-решт погодився: “Бронюймо місце”.
Вони приїхали у вересні на матч Динамо проти Панатінаїкоса. Здавалося, що Шевченко повинен показати свій потенціал у грі проти греків, але він не зміг — це був провал.
“Ар’єдо, заради цього хлопця ти змусив мене приїхати? Він взагалі не вміє грати в футбол! Ми його не купимо!” – образився Галліані.
Шевченку пощастило, що Брайда був його фанатом і продовжував відстоювати його кандидатуру.
Брайда показував Галліані кожен новий гол Шевченка – Арсеналу, Лансу та іншим клубам…
“Ти хочеш виграти Золотий м’яч? Тоді твій єдиний правильний шлях веде в Мілан,” – говорив він Андрію.
Берлусконі, маючи слабкість до бомбардирів, врешті-решт погодився: 25 млн доларів, 2,5 млн доларів річної зарплати та розкішна квартира в найпрестижнішому районі Мілана – усе це надала команда.
“Пане президенте, я приїхав сюди, щоб забивати і зробити Мілан найкращим у світі,” – пообіцяв новачок.
“Ти вже частина нашої родини. Просто грай у свій футбол, а я подбаю про решту. Ти обов’язково виграєш тут ЗМ,” – відповів президент.
І ми спостерігали за цими подіями через новини, і все було так незвично та ново, і ми пишалися.
***
Шевченко прибув до Італії, як типовий українець тих часів – трохи наївний, простодушний, але добрий.
А навколо були Мілан, Ла Скала, Тиждень моди… І всі ці Мальдіні, Альбертіні та Костакурта, які замість того, щоб зневажливо дивитися на нього, обрали наставляти і допомагати.
Шевченко відповідав на виклики: забив у першому турі Лечче, у другому – Перуджі; а далі хет-трик у ворота Лаціо.
І він швидко вчив мову.
На одній з перших пресконференцій Мілан найняв хлопця, який стверджував, що знає українську. Але коли йому доручили перекладати, він просто вимовляв дивні звуки.
“Ар’єдо, я не розумію, що він каже, але це точно не українська,” – з гумором зазначив Шевченко.
Або інша історія – коли перед дербі з Інтером Андрій, ще не зовсім знаючи граматику, заявив: “Я можу пообіцяти, що не буду забивати завтра”. Тиша запанувала на кілька секунд, поки до всіх дійшло, що це жарт.
Та всупереч усьому, у Мілані до нього ставилися з симпатією. Це полегшувало інтеграцію.
Коли Шевченко купив надпотужний спорткар, Паоло Мальдіні по-батьківськи запитав: “Куди ти їдеш на ньому? У Голлівуд знімати фільм, чи на дискотеку?”
А потім, у роздягальні, Дженнаро Гаттузо почав жартувати, мовляв, його помітять усі захисники Серії А, щойно він виїде з дому. Сміх розносився по всій команді.
На одній з вечірок їх познайомили з Джорджо Армані, який узявся його одягати. Стиль Андрія “smart casual” став результатом впливу італійської моди.
Перед стартом сезону Берлусконі жартома уклав з Шевою угоду – мовляв, якщо заб’єш 20 голів, то покатаєшся на моїй яхті.
І що? Довелося виконати обіцянку.
Андрій вирішив взяти з собою Мальдіні, Костакурту та Амброзіні, що ще більше їх зблизило. На очах усієї команди він ставав своїм на “Сан-Сіро”.
***
Нам здавалося, що це легко, але згодом в команду прийшли Лужний, Ребров – і розвіяли цей міф.
Ні, Андрій був особливим.
Його результативність – по 24 голи в обох стартових сезонах на фоні командного занепаду – стала абсолютним феноменом.
Не будучи супертехнічним, як Роналдо, або потужним, як Вієрі, Андрій вмів виконувати будь-яку роль на полі, залишаючи захисти в розпачі.
Мальдіні визнавав: “У нього не було вибухового дриблінгу, але він фантастично контролював своє тіло. Захиснику, як-от мені, легше протистояти швидшому, але передбачуваному супернику. А з такими, як Шевченко, проблем найбільше.”
І його удар рятував багато разів – з лівої, правої ноги, і навіть так:
“Я намагався знайти партнерів, а потім пробив, бо у штрафному нікого не було.”
Джіджі Буффон згодом називав м’яч Шевченка фартом, але і найкрасивішим, який пропустив за свою кар’єру.
Для нас він залишався найкращим, якого ми тільки могли бачити на екранах. Україна дорослішала, відкриваючи для себе трансляції топліг. Паралельно з цим “Динамо” падало, “Шахтар” зростав, змінювалися політики, але Шевченко продовжував сяяти в далекій Італії. Разом із братами Кличками, він був нашою найбільшою гордістю в той час.
“Прийміть нас до себе в Європу! У нас є АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО!” – останні слова зі Скрябіним кричала вся країна.
А тим часом в Італії творилося своє шоу.
Сатирик Тео Теоколі з програми “Quelli che… il calcio” створив культовий образ Шевченка – у смішній перуці з характерним акцентом і словами про “команду” та “Лобановського”. Шевченко навіть приходив до студії!
Він з’являвся на кулінарному шоу, а також привітав гостей легендарного фестивалю Сан-Ремо.
Таким чином, він став не лише футбольною, а й медійною суперзіркою – важливою умовою для здобуття Золотого м’яча.
Коли в листопаді 2002 року Леонід Кучма відвідав Італію, Берлусконі був під враженням від перемоги над мадридськими “Галактікос”. Прем’єр запросив Шевченка на зустріч, а потім витер йому туфлі білосніжною хустинкою:
“Я мусив це зробити, адже ці ноги — золоті! Вони роблять мільйони людей щасливими”.
Еге ж, Сільвіо, мільйони людей — у вас і в Україні.
***
Берлусконі став хрещеним батьком першого сина Шевченка та моделі Крістен Пазік.
Коли у батька Андрія сталося серцеве захворювання, він запевняв:
“Андрію, заспокойся і ні про що не турбуйся. Твій батько — це мій батько. Ми зробимо все, щоб його врятувати”.
Приватний літак, найкраща клініка та кардіохірурги – за всі витрати взяв на себе Берлусконі, заборонивши навіть заїкатися про гроші. Коли Микола Шевченко прокинувся після операції, він прийшов з величезним букетом для мами Андрія.
Це вказувало на дух старої Італії – тієї, де клуби були не корпораціями, а сім’ями.
І команда це відчувала.
Як вони з Каладзе розіграли Гаттузо, який ледь повірив, що у Кахи два дні народження…
… Як ховали від Піппо Індзагі його “фартове” дитяче печиво, без
