Віталій: Від автомеханіка до захисника Батьківщини
Віталій, старший солдат та водій ремонтної роти 704 окремої бригади РХБ захисту, походить із села Сторонибаби на Золочівщині. У 2014 році він закінчив школу, вступив до училища у Львові, де здобув фах автомеханіка. З дитинства цікавився автомобілями, тому вибір професії був для нього природним. У 2016 році почав працювати за спеціальністю, а згодом вирішив служити у Збройних Силах. Після строкової служби повернувся до цивільного життя, але з початком повномасштабної війни знову став до лав війська добровольцем. Він нагороджений відзнаками Міністра оборони України “За зразкову службу” та “Хрест Сил підтримки”.
Від автомобілів – до армії
– Я завжди цікавився машинами і хотів знати про автосправу. Тому після закінчення школи у 2014 році вступив до училища на автомеханіка, яке закінчив у 2016 році.
Після навчання працював у компанії “Галкомсервіс”, де співпрацювали з “Київстаром”: встановлювали і ремонтували вишки.
Коли отримав повістку, не вагався і вирішив служити, адже завжди мав бажання йти до армії. Потрапив до військової частини в Десні, де проходив базову підготовку і служив водієм-механіком БМП. Дослужився до жовтня 2018 року.
Після служби працював на меблевій фабриці, але з початком війни знову вступив до ЗСУ.
“Тато збудив: війна почалась”
– 24 лютого прокинувся, коли тато сказав, що почалася війна. На роботі дали вихідний, і ми одразу почали допомагати: заправляли машини, облаштовували блокпости, готували їжу, плели сітки.
Через кілька днів пішов до ТЦК. Черги були величезні, але приємно було бачити, як українці об’єдналися, аби захистити країну.
Спочатку нас відправили в Рівне, потім у Кременчук, але там не було місць. 15 березня нарешті отримав повістку і наступного дня вже був у Самборі.
“До того я навіть не знав, що є такі війська”
– Потрапив у перший батальйон, де працював хіміком на машині АРС. Спочатку було цікаво дізнатися, як ця техніка працює. Пізніше зрозумів, що це важлива частина нашої справи.
У 2023 році пройшов навчання в Німеччині, де опановував фах хіміка та працював на сучасних машинах для дезактивації. Навчання пройшло успішно, і команда інструкторів була задоволена нашими результатами.
Після навчання почалися ротації: Краматорськ, Курахове, відновлення в Харкові. Усі роботи були важкі, і хлопці активно залучалися до інженерних завдань.
“Отримав завдання – працюєш”
– У батальйоні мені було комфортно: я отримував завдання і виконував їх без надмірного контролю. Зараз ми займаємося ремонтом техніки після обстрілів та атак дронів, адже кожен має свою задачу для підтримки бійців на передовій.
Служба робить мене більш самостійним і мужнім. Я починаю жити окремо, вчитися дбати про себе. Ми всі розподілилися по домах, щоб мінімізувати ризики під час обстрілів.
“Ті дерева врятували нас від осколків”
– Одне з наших завдань полягало в очищенні ділянки між Кураховим і Максимільянівкою. Під час роботи по нас почали стріляти міномети, і ми змогли сховатися за зрізаними деревами, які фактично врятували нас від осколків.
“Раз так – ще побігаємо”
– Один з наших побратимів потрапив у складну ситуацію, коли за ним летів ворожий дрон. Він потрапив у “єгозу”, але, відчуваючи загрозу, знайшов спосіб вирватися і навіть встиг відстрілитися по дрону, знижуючи його загрозу.
“Контракт дає впевненість”
– Я підписав новий мотиваційний контракт. Це надає мені впевненість і ясність у службі. Коли я йшов добровольцем, гроші не були головним мотивом – важливо було стати на захист Батьківщини.
“Краще повернутися і приносити користь”
– Щодо тих, хто ухиляється від служби, кожен має сам вирішити, що вибирає. Я вважаю, що в Україні кожен відчує на собі, що таке війна. Ті, хто втік, після війни повернуться і скажуть, що перемогли, але я не бачу в цьому майбутнього.
Краще повернутися до служби в армії й допомагати країні, аніж ховатися. Є можливості знайти шляхи до служби, і це корисніше для держави та суспільства.
