Збірна України проведе матч 2 жовтня в Лізі націй проти збірної Північної Ірландії.
Наша країна переживає складний час, тоді як суперник вже пройшов через подібні випробування.
На протязі ХХ століття в Ірландії відбувалися вбивства, погроми, замахи.
Разом з Країною Басків в Іспанії, Північна Ірландія довгий час залишалася одним із найнебезпечніших регіонів у Західній Європі.
Це, звісно, вплинуло і на футбол.
***
Це була не Північна Ірландія, і не “наш” футбол, але саме з цього все й почалося.
У 1919 році ірландці почали виснажливу партизанську війну за незалежність від британської корони.
Лилася кров, відбувалися теракти, арешти, показові суди…
І ось 21 листопада 1920 року стався переломний момент.
Дублінське підпілля, відоме як “12 апостолів”, організувало атаку на офіцерів імперської розвідки – так звану “Каїрську банду”. 15 адрес, 15 виконавців, 15 жертв.
Це був шок.
Поліція погналася за нападниками, але ті зникли. Тож правоохоронці прийшли на стадіон “Крок Парк”, де місцевий Дублін грав проти Тіпперері у гельському футболі…
“Вже понад століття напад і різанина в Криваву неділю продовжують лунати крізь покоління для всіх, кому дорога Ірландія”, – зазначає президент федерації Джарлат Бернс.
А як інакше?
Там було 10 тисяч глядачів, а поліцейські націлювалися на кожного, хто здавався підозрілим. Капітан Тіпперері Майкл Гоган заступився за фанатів – його застрелили. Потім натовп кинувся втікаючи, і почалася тиснява…
14 вбитих, понад 100 поранених за лічені хвилини.
Молитва на “Крок Парк” за вбитим капітаном Майклом Гоганом, museum.ie
На британську адміністрацію Кривава неділя справила величезне враження і стала аргументом для підписання англо-ірландського договору 6 грудня 1921 року, за яким Ірландія отримала незалежність.
Проте не вся.
Шість промислово розвинених графств на північному сході острова, де переважало протестантське населення, залишили під контролем корони.
Того дня і виникла Північна Ірландія, проти якої сьогодні зіграє наша команда.
***
Як ви думаєте, чи подобалося ірландцям, що у них “відібрали” Белфаст, Деррі та інші багаті міста?
А як жила католицька меншина у новому утворенні?
“У той час люди повторювали: коли у нас нічого не було, у нас був Белфаст Селтік. Це було більше, ніж просто футбольна команда. Це була невід’ємна частина громади.
Він об’єднував людей, підтримував під час безробіття, хвороб, бідності. Він був нашим маяком”, – зітхає президент Белфастського кельтського товариства Чарлі Таллі-молодший.
Свого часу за Белфаст Селтік – клуб міських католиків – грав його батько.
Добре грав!
У 1924-1949 роках “Кельти” здобули 11 чемпіонських титулів, ставши основним конкурентом Лінфілда – улюбленої команди місцевих протестантів.
Сучасна політична мапа острова Ірландія, worldatlas.com
Матчі між ними завжди були жорстокими, а на День подарунків 1948 року сталося непоправне. Після голу на останніх хвилинах фанати Лінфілда вийшли на поле – і почали бити всіх, хто не встиг втекти. Правоохоронці, здавалося, не мали нічого проти.
Найбільше постраждав нападник Селтіка Джиммі Джонс, який забив 6 голів у 3 матчах проти Лінфілда – йому переламали ноги; кар’єра була покінчена.
На характері Белфаст Селтік дограв сезон і знову став чемпіоном, але потім оголосив про саморозпуск.
“Панував сектантський розділ. Клуб став мішенню. За напад на Джонса нікого не арештували. Директори вирішили, що продовжувати занадто небезпечно”, – констатує Таллі.
Лебедина пісня Селтіка – турне по США, де команда з Белфаста перемогла 2:0 збірну Шотландії.
Назавжди найкращий клуб їхнього маленького краю…
До того ж, гравці Белфаст Селтіка цікаво долучилися до кваліфікацій обох Ірландій на ЧС-1950. Одразу четверо з них зіграли у відборі за обидві збірні!
Більше того, оскільки у паперах ФІФА ще не існувало “Північної Ірландії”, то було дві Ірландії, і кожна претендувала на весь острів.
Трагікомедія як вона є.
Лише у 1953-му ФІФА постановила, що кожна збірна повинна набирати гравців лише з підконтрольної частини, і тоді ж Белфаст офіційно став “Північною Ірландією”.
Белфаст Селтік грав у тих же кольорах, що і його “брат” із Глазго, belfastlive.co.uk
***
Для світової спільноти все зрозуміло, але на місцях ситуація погіршувалася.
До 1960-х років ворожнеча між католиками та протестантами призвела до перших збройних сутичок.
Католицька Ірландська республіканська армія (ІРА) почала тероризувати британську владу та місцевих протестантів-лоялістів, багато з яких також взялися за зброю у відповідь. Вулиці перетворилися на небезпечні місця.
Це увійшло в історію як Смута або ж Troubles.
Сотні загиблих, тисячі калік, сиріт, вдів…
Так само, як і зараз, збірна Північної Ірландії 1280 днів не проводила домашні матчі на своїй землі, бо було занадто небезпечно.
Останній матч перед довгою паузою зіграла збірна СРСР у жовтні 1971 року – й це був справжній спектакль. Радянську делегацію зустрічали в секретності, поселили в віддаленому готелі, під охороною британської армії; усі транспортні засоби перевіряли сапери.
Більше того, сам матч перенесли на 15:00 середи, щоб на трибунах було якомога менше глядачів.
