Як змінився образ Бетмена за 85 років
Чоловік у костюмі кажана, який виходить на вулиці Готема, щоб самою своєю появою вселяти страх злочинцям. Але за більше ніж 85 років Темний лицар не раз втратив свою темряву: його робили веселішим, безпечнішим і навіть практично дитячим героєм, а потім знову повертали до похмурого коріння. Розглянемо, яким був перший Бетмен, чому йому заборонили вбивати ворогів і як десятиліття змін створили сучасний образ одного з найвідоміших супергероїв у світі.
5 вересня Майклу Кітону виповнюється 75 років. Його Бетмен з фільмів Тіма Бертона вважається культовим, а повернення актора до ролі через десятиліття стало грою на ностальгії цілого покоління. Проте наприкінці 1980-х, коли стало відомо, що Кітон зіграє Темного лицаря, частина фанатів була обурена. Комедійний актор, якого нещодавно бачили у “Бітлджусі”, здавався їм найгіршим вибором для похмурого героя, і проти кастингу навіть збирали підписи.
Іронія полягає в тому, що суперечки про те, яким “має бути” Бетмен, тривають з моменту його появи. За десятиліття він встиг бути готичним месником, веселим героєм у яскравому костюмі, похмурим детективом, майже невразливим бійцем та травмованим самітником.
Але найбільше сучасного глядача, напевно, здивував би найперший Бетмен.
Ми звикли до героя, для якого існує майже священне правило: не вбивати. Саме через це Брюс Вейн постійно залишає живими навіть тих, хто забрав десятки чи сотні життів. Джокер може втекти, повернутися і знову влаштувати різанину, але Бетмен принципово не повинен ставати катом. У 1939 році такого правила не існувало.
Перший Темний лицар був значно жорстокішим: користувався вогнепальною зброєю, не переймався долею злочинців і часом власноруч відправляв їх на смерть. У своєму дебютному випуску Detective Comics #27 Бетмен скинув противника в резервуар із кислотою, а згодом відкрив вогонь по ворогах з озброєння свого літака.
Бетмен, який вбивав: яким був Темний лицар у 1939 році
Коли Бетмен уперше з’явився на сторінках Detective Comics #27 у березні 1939 року, він ще мало нагадував героя з суворим моральним кодексом, до якого звикли сучасні читачі. Навіть його історію походження — вбивство Томаса і Марти Вейнів, яке визначило все подальше життя Брюса — автори розповіли не одразу, а лише через пів року, у Detective Comics #33. В образі Бетмена фактично створювали просто на ходу.
Перша історія про Бетмена називалася The Case of the Chemical Syndicate (“Справа хімічного синдикату”). Її написав Білл Фінгер, намалював Боб Кейн, а комікс вийшов на продаж 30 березня 1939 року. Брюс Вейн там поставав перед читачем як заможний світський чоловік, який, здавалося, не має нічого спільного зі злочинністю, а вночі перетворювався на загадкового Бетмена. І вже в цій першій шестисторінковій історії Бетмен фактично вбиває людину.
Під час фінальної сутички Бетмен б’ється з бізнесменом Альфредом Страйкером, винуватцем убивств. Бетмен ударом відправляє його через огорожу в резервуар із кислотою. Рятувати противника він не намагається, а його реакція на смерть Страйкера звучить зовсім не так, як ми б очікували від сучасного Брюса Вейна: герой лише зауважує, що це був “належний кінець для таких, як він”.
Протягом першого року існування персонажа його автори не встановили чіткої межі між тим, наскільки жорстоким може бути Бетмен та що саме йому дозволено робити зі злочинцями. У ранніх історіях він убивав ворогів не так рідко, як можна було б подумати, і не мав особливих заперечень проти використання вогнепальної зброї. Показово, як швидко навколо нього почав формуватися відомий сьогодні арсенал: у Detective Comics #29 в липні 1939 року з’явився знаменитий пояс із пристроями, у Detective Comics #31 — бетаранг, а в 1940 році його змінив Batplane. Але спочатку цей Бетмен використовував свої винаходи зовсім не лише для ловлі злочинців живими.
Найвідоміший приклад з’явився вже у Batman #1 навесні 1940 року. В одній з історій Бетмен сідає за озброєння Batplane і відкриває вогонь з кулемета по створіннях, перетворених професором Г’юго Стренджем на гігантських монстрів. Перед атакою Бетмен прямо визнає, що збирається забрати життя, пояснюючи це необхідністю. У результаті редактор Вітні Еллсворт постановив, що Бетмен більше не повинен убивати або використовувати вогнепальну зброю.
Тобто знамените правило, без якого сьогодні важко уявити Темного лицаря, з’явилося вже після самого Бетмена. Спочатку він не був супергероєм з недоторканним правом на життя. Це був похмурий нічний месник, спроможний залишити злочинця загиблим або сам застосувати смертельну силу, якщо вважав це необхідним. Лише з часом для нього встановили межу, яку Бетмену заборонили переступати.
Як Бетмена почали «приручати»
Заборона на вбивства стала початком великої трансформації Бетмена. У квітні 1940 року в Detective Comics #38 з’явився Робін — Дік Грейсон, юний цирковий акробат, чиї батьки загинули прямо на його очах. Брюс Вейн упізнав у хлопцеві свою трагедію і взяв його під опіку. Проте для видавців Робін став не лише новим героєм, а й дозволив зробити історії про Бетмена менш похмурими й ближчими до молодої аудиторії. Його дебют став величезним успіхом і допоміг перетворити Бетмена із самотнього месника на героя, поруч із яким з’явилися гумор та сімейна динаміка.
До цього Бетмен, гравши наодинці, зображався мовчазним і відстороненим. З появою Робіна ця модель почала змінюватися. У Брюса з’явилася відповідальність за свого партнера, що вплинуло навіть на те, як його стали показувати в історіях. Розповіді стали легшими, з жартами та пригодами, а Темний лицар дедалі рідше навіював страх.
З реалістичних гангстерів, убивць і корумпованих бізнесменів його опоненти стали божевільними вченими, прибульцями та неймовірними технологіями. Після Другої світової війни цей процес прискорився. У 1950-х виник суспільний тиск на комікси: їх почали звинувачувати в провокуванні агресії та моральному падінні дітей.
Найяскравішим втіленням цієї трансформації став телесеріал “Batman”, що вийшов у США в 1966 році з Адамом Вестом у головній ролі. Замість похмурих вулиць Готема — яскраві декорації, навмисно перебільшені злодії, гумор та коміксні написи під час бійок — “BAM!”, “POW!”. Серіал став культурним феноменом і закріпив у масовій культурі зовсім іншого Бетмена — веселого, барвистого й майже пародійного.
Як Бетмен знову став Темним лицарем
Наприкінці 1960-х цей яскравий образ Бетмена вичерпав себе. Телесеріал завершився у 1968 році, і Бетмен у коміксах залишався набагато ближче до барвистих пригод попереднього десятиліття, ніж до похмурого месника. Змінювати це взялися сценарист Денні О’Ніл і художник Ніл Адамс. Їхня спільна робота почалася у 1970 році з Detective Comics #395, де О’Ніл і Адамс повернули Бетмена в нічну фігуру, що полює на злочинців у темному Готемі.
Сам Бетмен знову почав діяти самостійно. Дік Грейсон вирушив до коледжу, а Брюс переніс свою базу з Бетпечери до пентхауса Wayne Foundation у центрі Готема. Історії зосереджувалися на вуличній злочинності, корупції та розслідуваннях. За визначенням DC, Бетмен знову став саме тією версією Темного лицаря, яку ми впізнаємо сьогодні. У 1971 році в Batman #232 з’явився Ра’с аль Гул — міжнародний злочинець, який швидко став одним з найнебезпечніших ворогів Бетмена.
Також у 1973 році Бетмен нарешті зіткнувся з Джокером, який у Batman #251 знову став смертельним ворогом. Цей випуск став поверненням персонажа до його жорстокого коріння.
Таким чином, Бетмена повернули до темряви, з якої він починав у 1939 році, але з принциповою різницею: правило не вбивати залишалося. Бетмен знову став жорстким, але вже не міг повернутися до вбивств, як у перші роки своєї діяльності.
У 1986 році Френк Міллер випустив чотирисерійну історію The Dark Knight Returns, де Брюс Вейн уже постарів і вирішив знову стати Бетменом. Цей образ став настільки впливовим, що змінив сприйняття персонажа далеко за межами одного коміксу. Сьогодні DC вважає The Dark Knight Returns твором, що перевизначило не лише Бетмена, а й супергеройські комікси загалом.
У 1989 році на екрани вийшов Batman Тіма Бертона з Майклом Кітоном, і герой знову викликав страх. Парадокс у тому, що коло ніби замкнулося: Бетмен знову став темним нічним месником, схожим на героя 1939 року, але вже без його жорстоких вчинків.
Чому Бетмен не вбиває Джокера
Джокер став для Бетмена постій
