Аліна Дмитрук – срібна призерка Юнацьких Олімпійських ігор у Дакарі
Українська спортсменка Аліна Дмитрук виборола срібну медаль на Юнацьких Олімпійських іграх 2026 року, які проходять у столиці Сенегалу, Дакарі.
Аліна продемонструвала впевнену гру на всіх етапах змагань, але у фіналі їй не вдалося здобути золото у поєдинку з угоркою Лотті Хорват.
Хоча вирішальний матч не завершився на користь українки, срібна медаль стала значним досягненням у її спортивній кар’єрі.
У ексклюзивному інтерв’ю Аліна Дмитрук поділилася своїми емоціями після фіналу, розповіла про атмосферу в команді, досвід виступу на дорослому рівні та подальші амбіції.
– “Срібло” – це завжди про двоякі емоції. Що зараз у вас на душі?
– Звичайно, є певне розчарування, адже, коли доходиш до фіналу, завжди хочеться перемогти й почути гімн своєї країни. Але я розумію, що срібна медаль Юнацьких Олімпійських ігор – це дуже хороший результат. Тому зараз емоції змішані, але я вдячна за цей день і за цей досвід.
– Сьогодні був неймовірний день – ви без поразок пройшли груповий етап і феєрили в кожному матчі. Чи не виснажили ці емоції вас перед фінальною сутичкою?
– Емоції були дуже сильними, але я намагалася тримати себе в руках і залишатися максимально зосередженою. Думаю, мені вдалося справитися з емоціями та зберегти концентрацію протягом усього дня.
– У фіналі ви зустрілися з Лотті Хорват. Чого не вистачило для “золота”?
– Ми добре знаємо одна одну, тому фінал був непростим. Вважаю, у вирішальний момент мені не вистачило холоднокровності та реалізації своїх моментів. Але це спорт, і такі поєдинки дають багато матеріалу для аналізу. Я обов’язково зроблю висновки й працюватиму над цим.
Аліна Дмитрук
– Як зазначали багато представників збірної України, Юнацька Олімпіада буває раз у житті. Якою вона видалася для вас?
– Це неймовірний досвід, який я точно запам’ятаю на все життя. Мені велика честь представляти Україну на такому рівні. Тут особлива атмосфера, багато емоцій, нових знайомств і незабутніх моментів. Я дуже рада, що мала можливість стати частиною цих Ігор.
– Цьогоріч ви дебютували на чемпіонаті світу. Чи додав вам цей досвід упевненості перед виступом у Дакарі?
– Так, безумовно. Дорослий чемпіонат світу дав мені можливість відчути зовсім інший рівень конкуренції, психологічного тиску та відповідальності. Я отримала цінний досвід, який допоміг мені стати впевненішою. Кожен такий старт наближає мене до моїх майбутніх цілей.
– Як вам атмосфера всередині збірної України? Чи встигли потоваришувати з кимось зі спортсменів інших видів спорту?
– Мені дуже подобається атмосфера в збірній. Я познайомилася з легкоатлетками, з якими ми живемо в одній кімнаті, а також з гімнастом, якого підтримувала на змаганнях, і двома боксерками, з якими летіла до Дакара. Дуже круто, що тут усі підтримують одне одного, незалежно від виду спорту.
– Які цілі ставите перед собою надалі? Чи маєте амбіції відібратися на Олімпіаду в Лос-Анджелесі?
– Звичайно, Лос-Анджелес – одна з моїх найбільших мрій і цілей. Але я розумію, що попереду ще багато роботи, змагань і важливих етапів. Хочу продовжувати розвиватися, набиратися досвіду на дорослому рівні, покращувати свої результати й поступово рухатися до цієї мрії. Я не збираюся зупинятися на досягнутому.
Дмитрук має надзвичайно солідний міжнародний доробок для свого віку: командне золото юніорського чемпіонату світу 2025 року, срібло чемпіонату світу серед кадеток 2025 року, бронзу ЧС-2026, а також шість титулів чемпіонки Європи серед кадеток та юніорок.

Приємно бачити, що наші спортсмени мають амбіційні цілі. Олімпіада – це завжди велика відповідальність, але й шанс показати свій максимальний потенціал. Підтримуємо Аліну на її шляху!