Володимир Дмитренко: історія медика та воїна
Володимир Дмитренко, який народився на Житомирщині, у 2000 році залишив рідну країну через фінансові труднощі та вирушив на заробітки до Португалії. Його шлях за кордон виявився нелегким, а нове життя довелося починати з роботи на птахофабриці.
Протягом наступних 15 років Володимир змінив чимало професій. Завдяки наполегливій праці йому вдалось стабільно заробляти, відкладати кошти та щорічно повертатись додому до своїх рідних.
У 2015 році Володимир повернувся в Україну, щоб піклуватись про важкохворого батька. Разом із сестрою вони забезпечили йому належну турботу, завдяки чому батько прожив ще три роки. Після його втрати чоловік знайшов розраду у праці на землі, заснувавши чудовий сад із різноманітними ягодами та деревами, а також зайнявшись розведенням шотландських котів і декоративної птиці.
Служба в рядах Держприкордонслужби
З початком повномасштабного вторгнення Володимир мобілізувався до Державної прикордонної служби, ставши бойовим медиком в 11-му прикордонному загоні. Всього через десять днів його професіоналізм і організаторські здібності призвели до того, що він обійняв посаду начальника медичної служби комендатури, де створив зразковий медпункт.
Згодом підрозділ “Аміго”, як його прозвали за португальське минуле, перевели на Харківщину. Командно-спостережний пункт розташовувався в лісі, всього за 500 метрів від кордону. Бійці несли службу під постійними мінометними обстрілами, за тридцятиградусних морозів, коли замерзало все навколо.
На цій службі траплялися справжні дива. Одного разу, у найлютіший холод, Володимиру вдалося врятувати ноги від обмороження кішка, яка спала в його спальнику. Іншого разу артилерійський снаряд впав під двері бліндажа, але на щастя, не вибухнув. Під час обстрілів він молився за підрозділ, і жодна міна не влучила в їхню позицію.
Протягом служби Володимир неодноразово брав участь у вивезенні поранених з-під обстрілів, надаючи першу допомогу.
За зразкове виконання службових обов’язків Володимир отримав подяку від Голови Верховної Ради України.
Реабілітація та мрії
Влітку цього року після контузії та загострення хронічних захворювань Володимира направили на лікування. Наразі він проходить реабілітацію в одному з відомчих санаторіїв, активно займаючись фізіотерапією та психологічним відновленням.
Володимир, з дитинства захоплений читанням, має складну систему вірувань, яка поєднує наукові підходи з езотерикою. Він вірить у “кольоротерапію”: чорні коти, наприклад, діють як абсорбенти негативу, а руді – підсилюють фінансову енергію. Багаточисельні кольорові татуювання символізують для нього сонце та відродження.
Володимир мріє про перемогу, мирне життя та затишний будинок із невеликою земельною ділянкою, де планує повернутися до улюбленого хобі – щеплення дерев, поєднуючи унікальні сорти. Можливо, саме в цьому захопленні відображається його власна доля, в якій переплелися різні країни, професії та життєві шляхи.
