У складі збірної Північної Ірландії, яка незабаром зустрінеться з українською командою, з’явився гравець Манчестер Юнайтед. Не дивуйтеся, якщо ви не знаєте про північноірландців у МЮ після завершення кар’єри Джонні Еванса: це резервний воротар Дермот Мі, який поки що не дебютував за першу команду.
Однак його поява у складі “зелено-білої армії” виглядає символічною. Раніше воротар збірної Північної Ірландії, про якого сам Алекс Фергюсон говорив: його досягнення виходять за межі легендарності, адже ця людина врятувала сам Манчестер Юнайтед.
Початок кар’єри: хлопець нізвідки, який досяг світового рекорду
Генрі Грегг, якого в ході кар’єри стали називати Гаррі, народився в графстві Лондондеррі – епіцентрі протистояння протестантів і католиків, що призвело до утворення Північної Ірландії. Його батьки символізують змішання різних культур: батько був протестантом, мати – католичкою.
Назвати його талантом з юності не вийде: спочатку Грегг пробував себе як лівий захисник, оскільки в його воротарські здібності ніхто не вірив. Сам професійний шлях також не був очевидним – Гаррі залишав за собою запасний варіант у вигляді цивільної професії. Якщо його батько працював штукатуром, то він сам став столяром.
Цілком можливо, я б і не писав цей матеріал, якби аутсайдер Донкастер Роверс із другого англійського дивізіону не вирішив підписати воротаря. З 2026 року можна лише дивуватися, як такі команди могли знаходити таких гравців.
Гаррі не грав за жодну збірну, навіть молодіжну; до переходу у віці 20 років виступав виключно за резервні команди Колрейна та інших клубів. Однак “червоно-біла армія” поповнилася північноірландцем.
У Донкастері Грегг спочатку був запасним воротарем, але згодом став помітним голкіпером. Запрошення до збірної не забарилося – і Гаррі пощастило, що в Північній Ірландії формувався сильний склад. Грегг згадує:
“Поворотним моментом стала наша перша гра проти Англії на Уемблі. Пам’ятаю, у нас було 11 гравців, і супроводжуючі казали: “Як чудово, що маленька Ірландія грає на Уемблі”. Старий тренер відповів: “Та ну, чорт забирай! Грейхаунди бігають тут уже 100 років!” Загалом, ми обіграли Англію, і я добре зіграв”.
Це сталося в листопаді 1957 року, коли Північна Ірландія заявила про серйозні наміри. Раніше вона вже показала себе, граючи внічию з португальцями на виїзді і розгромивши їх 3:0 вдома. Але гра проти грандів – це інший рівень.
Англія вважалася особливою величиною, і в січні 1958 року північноірландці з першої спроби потрапили на свій дебютний чемпіонат світу, обігравши саму Італію!
Що це давало гравцям тоді? Практично те ж, що і зараз. Гаррі згадує, як вони взяли Уемблі:
“Це був хороший матч для мене, і через місяць після нього я підписав контракт з Манчестер Юнайтед”.
Ті 23,5 тисячі фунтів, які “дияволи” заплатили Донкастеру, стали світовим рекордом за трансфер воротаря.
Історичний момент: перехід до “дремтім”, пекло для “дияволів”, порятунок майбутніх легенд
Зима 1957–58 років стала відправною точкою для Грегга, який став одним із найзірковіших воротарів. Завдяки своєму таланту та удачі, він став учасником унікальних команд. Разом з північноірландцями, такими як Денні та Джекі Бленчфлауер, вони становили велику силу, але ті “дияволи” були просто неймовірні.
Метт Басбі, як і Хансі Флік у нинішній Барселоні, відкривав у МЮ нові таланти. Дункан Едвардс, який забив один із голів престижу в матчі з північноірландцями, виступав на найвищому рівні вже четвертий сезон у свої 20 років.
Все це було зруйноване в одну мить.
“На жаль, я був учасником аварії, яка зруйнувала Юнайтед”, – розповідав Грегг, який і через 60 років не міг стримати сліз.
Проклятий поспіх через напружений графік призвів до авіакатастрофи в Мюнхені. Літак не зміг злетіти з третьої спроби і врізався в одну з будівель за межами аеродрому.
Далі – слова Грегга:
“Навколо мене лунав сильний шиплячий звук, і я зрозумів, що ще живий. Я якимось чином знайшов у собі мужність залізти назад у палаючі уламки літака, навіть попри те, що капітан Джим Тейн кричав: “Біжи, тупий виродку, він зараз вибухне!”
“Я витягнув немовля, а потім і жінку. Я витягнув Боббі Чарлтона та Денніса Вайоллета з того, що залишилося від літака, і протягнув їх близько 20 метрів по снігу.”
Грегг врятував не лише своїх товаришів по команді, а й вагітну жінку та її немовля.
Наступні роки: компанія Пеле та Гаррінчі, культовий статус… і нові випробування
6 лютого 1958 року Грегг врятував половину зіркової команди МЮ, але втратив другу половину. 19 лютого він зіграв у наступному матчі.
“Якби мені довелося сидіти вдома після повернення, і все це крутилося б у мене в голові, думаю, я б збожеволів”.
Одного дня він помітив, що всі газети в Манчестері розпродані – Дункан Едвардс помер у лікарні від поранень через кілька днів.
“Футбол був для мене віддушиною. Я просто хотів повернутися до тренувань, боротися, штовхати та кричати, як справжній боєць.”
Грегг грав далеко не з тими, з ким звик, але команда все ж виграла, дійшовши до фіналу Кубка. У фіналі вони програли Болтону, причому один із голів став результатом спірного епізоду з Греггом, що призвело до перегляду правил.
Гаррі, як і інші “малюки Басбі”, дограв сезон і поїхав на чемпіонат світу в Швеції, де Північна Ірландія виступила на високому рівні. Обігравши Чехословаччину та зігравши внічию з чинними чемпіонами світу, ФРН, вони досягли символічного статусу.
За підсумками турніру Грегг увійшов до символічної збірної ЧС, випередивши у голосуванні самого Льва Яшина.
Грегг провів за “дияволів” 247 матчів, але медалей не отримав. Найгіршим моментом у його житті стала втрата першої дружини, Мевіс, від раку грудей.
Грегг переміг рак. Він прожив 87 років, залишивши значний слід у історії футболу. Він пробував себе у тренерській роботі, працював у нижчих лігах і займався готельним бізнесом.
Гаррі брав участь у документальних роботах, пов’язаних із мюнхенською трагедією. Він став героєм фільмів та згадок про цю жахливу подію, нагадуючи про тих, кого втратив.
