Вчені відтворили образ перших людей Європи
Дослідники з’ясували, як могли виглядати перші люди, які прибули до Європи з Африки. Дослідження базувалося на черепі, що має 45 тисяч років і був знайдений у Чехії, що дозволило побачити, як ранні люди виглядали після змішання з неандертальцями.
Череп належав жінці з доісторичної популяції, відомої як “Златий кінь”. Останки виявили ще в 1950 році, і нині вони зберігаються в Національному музеї в Празі. Завдяки відмінному збереженню, дослідники змогли використовувати різні методи реконструкції обличчя.
Команда створила три різні версії обличчя жінки. Перша модель, відома як модель А, була заснована на відомих параметрах м’язів обличчя та м’яких тканин, накладених на скам’янілість.
Для другої моделі (моделі В) вчені співпрацювали з палеохудожницею Елізабет Дайнес, основою для якої слугували наукові дані з черепа, поєднані з художнім чуттям для формування остаточного вигляду.
Третя реконструкція, модель C, використовувала цифрові технології, де дослідники нанесли 78 анатомічних точок на череп для створення віртуального обличчя. Ця версія мала вужчий ніс, гостріше підборіддя та високий лоб, що надавало обличчю “чітко трикутної форми”.
На думку вчених, моделі A і B були найбільш схожими між собою і мали “короткі й широкі носи, широкий перенісся, але менш виразний округлий кінчик носа”. Порівняння з сучасними жінками з Чехії та Камеруну показало, що обидві моделі більше нагадували варіації обличчя, характерні для камерунської вибірки, тоді як модель C була ближчою до чеських зразків.
Генетичне тестування надало додаткові підказки щодо зовнішності жінки. Аналіз показав, що вона, найімовірніше, мала темну шкіру, темні очі та темне волосся, що було поширеним серед найдавніших людей, які мігрували з Африки до Європи. Світліша пігментація шкіри з’явилася пізніше, коли люди адаптувалися до регіонів із меншою кількістю сонячного світла.
Дослідники зазначили, що широкі носи та обличчя могли бути адаптацією до теплого клімату, оскільки такі риси допомагають регулювати тепло та вологість повітря. Збереження цих рис у черепі із “Златого Коня” підтверджує, що ця жінка фізично зберігала риси ранніх африканських популяцій, навіть проживаючи в Європі.
Ще одним важливим аспектом дослідження стало вивчення неандертальського походження цієї жінки. Генетичні дані свідчать, що вона жила всього через 80 поколінь після того, як сучасні люди та неандертальці вперше схрестилися.
Сучасні популяції досі містять сліди неандертальського ДНК, які впливають на різні риси, включаючи будову обличчя. Однак багато аспектів життя “Златого коня” залишаються невідомими, оскільки ця стара група не залишила нащадків серед пізніших популяцій кам’яного віку або сучасних людей.
Це дослідження надає новий погляд на те, як виглядали деякі з перших сучасних людей Європи, а також розширює розуміння, як міграція, клімат і схрещування формували людську зовнішність тисячі років тому.
