Новини про найбільш цікаві вигадки та раціоналізаторські пропозиції, які суттєво вплинули на розвиток футболу, ми почнемо з арбітра та його свистка.
Стояти, працює поліція!
Офіційно посада футбольного арбітра з’явилася в 1867 році – через чотири роки після заснування Англійської федерації футболу. Перші рефері спостерігали за дотриманням правил з-за меж поля. Пройшло трохи більше десяти років, і арбітри почали бігати разом із гравцями. Свій головний атрибут – свисток – вони отримали лише в 1878 році.
До цього моменту рефері зупиняли гру лясканням у долоні або вигуками. Деякі навіть використовували шкільний дзвіночок, але це не завжди працювало – гравці продовжували епізоди, не чуючи свистка.
Все змінилося після матчу між Ноттінгем Форрест і Шеффілд Норлок. Арбітр не з’явився на гру вчасно, і команди вирішили запросити поліцейського, що знаходився на стадіоні, стати суддею. Поліцейський не лише впорався із завданням, а й ввів нововведення, яке згодом поширилося по всій Британії.
Під час одного з епізодів, коли гравці почали бурхливо з’ясовувати стосунки, поліцейський за звичкою дмухнув у свисток, і гравці миттєво зупинилися. Саме з того часу свисток став невід’ємною частиною гри.
Дві версії одного пенальті
Найсерйознішим покаранням у футболі вважається пенальті, адже це фактично майже гарантований гол.
Деякі джерела приписують ідею пенальті ірландському арбітру Джону Мак-Пенальті, якому, начебто, наснилося це покарання. Але, з’ясувалося, що такої особи, ймовірно, не існувало. Натомість офіційною версією є, що її автором є ірландець Вільям Маккрам, який, граючи воротарем, запропонував карати грубі порушення ударом з 12 ярдів без стінки. Він навіть назвав це “смертельним покаранням”.
Ідею Маккрама озвучив секретар ірландської ФА Джек Рід на засіданні Міжнародної ради футбольних асоціацій у червні 1890 року. А вже через рік пенальті були прописані у правилах.
Це сталося після скандалу в матчі Кубка Англії, коли захисник Нотс Каунті зупинив м’яч рукою, а реалізувати штрафний удар Сток Сіті не вдалося. Після того представники Сток Сіті підняли шум через несправедливість.
Спочатку відстань у 12 ярдів під час матчів відміряв арбітр, “точка” з’явилася лише в 1903 році, а згодом сформувалися й обмеження для дій воротаря під час пробиття пенальті.
Нумерологія від Чепмена
Герберт Чепмен, хоч і не залишив сліду як футболіст, став великим тренером. У 1920-х роках він розробив систему “дубль-ве” (3-2-2-3), за якою грали ще кілька десятиліть. Але сьогодні ми згадаємо його як людину, що запропонувала наносити номери на футболки гравців для зручності.
Дебют номерами відбувся на фіналі Кубка Англії 27 квітня 1933 року, коли гравці Евертона отримали номери з 1 до 11, а Ман Сіті – з 12 до 22. У тій грі Евертон переміг 3:0, а нова ідея сподобалася вболівальникам. Офіційно номери затвердили через шість років, вже без Чепмена, який помер 1934 року.
Спочатку номери призначали за амплуа, але в 1993 році закріпили за кожним гравцем певний номер на весь сезон.
Цікаво, що одним з оригінальних випадків став марокканець Хішам Зераулі, який грав з номером “0” за Абердін.
За принципом світлофора
Правило про видалення гравця за грубі порушення з’явилося ще в 1870-х, а жовті й червоні картки ввели лише у 1966 році. Їх вигадав арбітр Кен Атсон, який одного разу сидів за кермом і чекав світлофора. Йому прийшла ідея використовувати кольори світлофора у футболі: жовтий – попередження, червоний – видалення.
Разом з дружиною він вирішив, що картки повинні бути кольоровими. Це значно спростило комунікацію, адже раніше арбітри частіше спілкувалися усно, що викликало непорозуміння.
Добро на заміни
Тривалий час футбол грав без замін, що призводило до численних травм. Офіційно заміни дозволили лише в 1958 році, хоча це не стосувалося чемпіонатів світу. Наприклад, Йожеф Сабо в 1966 році грав з важкою травмою в півфіналі проти ФРН.
Спочатку дозволяли замінювати лише травмованих, з 1968 року – двох будь-яких гравців, а з 1995 року – три заміни незалежно від позицій. Наразі тренери можуть проводити п’ять замін за матч.
Лотерея після матчів
У 1970 році УЄФА ввів правило про післяматчеві пенальті, а ФІФА ухвалила це пізніше. Систему ударів з одинадцятиметрової позначки розробив німецький арбітр Карл Вальд, щоб уникнути жеребкування, як у півфіналі Євро-1968, коли збірні СРСР і Італії грали внічию.
Футболісти не люблять серії пенальті, але це краще, ніж перегравання. Вони приваблюють глядачів, навіть якщо самі спортсмени переживають стрес.
Правило трьох очок
Досі за перемогу у футбольних турнірах нараховували два очки, але це призводило до обережної гри. Джиммі Хілл запропонував нараховувати три очки за перемогу, що стимулювало команди ризикувати. Цю систему нарахування очок запровадили в англійському чемпіонаті в 1981 році, а згодом охопила й інші країни.
Запровадження нової системи зменшило кількість нічиїх у матчах, що знову підвищило рівень гри.
Ігіта-стайл та новий воротарський профайл
Рене Ігіта – колумбійський воротар, який став легендою завдяки своїм ефектним сейвам та нестандартному стилю гри. Його дриблінг і дальні виїзди з воріт привели до змін у правилах футболу, заборонивши воротарям брати м’яч у руки після передач від партнерів.
Це нововведення 1992 року дало поштовх до радикальних змін у грі, зробивши її динамічнішою та видовищнішою.
Історія білої смуги
Спрей для розмітки стандартів, вигадав бразилець Гейне Аллемантьє, став дуже корисним для арбітрів. Завдяки йому футболісти не можуть витісняти стінку чи рухати м’яч під час стандарту, оскільки всі позначення зникають через кілька хвилин.
Спрей тестували в Бразилії 2001 року, а офіційно його впровадили на Чемпіонаті світу 2014 року.
Відео на допомогу
Система VAR була запроваджена для зменшення суддівських помилок, таких як знаменитий гол Дієго Марадони рукою або скасований гол Френка Лемпарда. Хоча це затримує гру, зате підвищує точність рішень суддів.
З моменту впровадження VAR процент правильних рішень у англійській Прем’єр-лізі зріс до 96%. Це доводить, що у футболі завжди є місце нововведенням.
