Тепла вистава: як мистецтво зігріває у сувору зимову пору

Фото: Марічка Твардовська

Актори театру займають свої місця на сцені. На підлозі розташовані їхні улюблені горнята, наповнені кавою і чаєм, а в руках – важкі теки з текстами. На кожній з них написано: “Мій дідусь був черешнею”, Анджела Нанетті, а зверху додатково – “Гарної роботи!”.

Творча команда театру “Воскресіння” розпочала роботу над прем’єрою, яка відбудеться за два місяці. Протягом цього часу журналісти зможуть стежити за усіма етапами створення вистави, від читок до генеральних репетицій. Запрошуємо вас долучитися до цього захоплюючого процесу.

Але не забудьте: навіть якщо у глядацькій залі ще увімкнено світло, спостерігати за дійством бажано в тиші, адже так простіше вловити колорит ролей, що постануть перед вами, а також спогади про ваших близьких.

Дідусі, бабусі і черешні

“Мені баба також давала сокиру й казала, йди різати курку”, – сміється один з акторів зі сцени.

“Дідусь з рибалки нічого не приносив, але завжди повертався п’яний”, – додає режисер вистави Ігор Білиць.

У спогадах, жартів і навіть сліз зароджуються образи нової вистави “Мій дідусь був черешнею”, яка базується на книзі італійської письменниці Анджели Нанетті. Це історія про хлопчика Тоніно, який, ставши дорослим, згадує свою родину: дивакуватого дідуся Оттавіано, бабусю з курочками та черешню на ім’я Фелічія, посаджену в день народження матері.

Ігор Білиць зізнається, що довгий час не міг вирішитися на адаптацію цього твору.

“Спочатку подумав, що поставити його неможливо, але згодом зрозумів, що в ньому є щось важливе. Написав інсценізацію всього за три дні”, – розповідає режисер.

Ця вистава про пам’ять, про втрату рідних, про те, як зрозуміти і прийняти ці втрати, сплетена з ніжних дитячих спогадів.

Активна робота почалась з перших хвилин читки, коли актори почали ділитися спогадами про своїх рідних та втрати. Особливо жваво всі згадують засновника театру Ярослава Федоришина, який пішов з життя у 2020 році.

“Для мене він залишається головною людиною у театрі. Я завжди питаю себе: як би він поступив у цій ситуації?”, – зазначає Ігор Білиць.

“Він би сказав, що ми все зробимо!” – впевнено додає акторка Наталія Марчак.

Один Тоніно на двох акторів

Актори театру “Воскресіння” готові до будь-яких викликів. Коли прозвучали перші слова Тоніно від заслуженого артиста України Володимира Губанова, у залі вже почали губитися речі.

Особливо аплодували Володимиру Губанову та Вікторії Жолінській, які виконуватимуть головну роль Тоніно. Таке рішення дозволить розкрити історію з різних гендерних і вікових перспектив.

Актори отримали великі теки з текстом, який їм потрібно буде виконувати без шпаргалок. Володимир Губанов зазначає, що не боїться обсягу матеріалу.

“Головне – зробити текст живим і чесним. Це історія, яка закарбовується в пам’яті”, – каже актор.

На запитання про те, як він планує опановувати текст, він чесно зізнається, що немає готових рецептів – роль має народжуватися зсередини.

Саме зараз саме ця вистава

У залі театру “Воскресіння” поки немає глядачів, лише працівники тихо перебувають навколо, не заважаючи початковим емоціям акторів.

Режисер Ігор Білиць підкреслює, що створити виставу про доброту в сучасному світі – це велика розкіш. “У холодну зиму хочеться говорити про щось тепле та добре”, – зазначає він.

Важливо, що постановка не матиме суворих вікових обмежень. На неї можуть прийти всі: від дідусів з онуками до молодих пар. Прем’єра “Мій дідусь був черешнею” планується на 21 листопада, тож команда має ще два місяці для підготовки.

Обіцяємо показати вам усі деталі цього процесу, а поки актори ознайомлюються з текстом – залишаємо їх.

Марічка Твардовська