7 серпня 1876 року у нідерландському місті Леуварден на світ з’явилася жінка, ім’я якої протягом століть асоціюється зі шпигунством, загадковістю та фатальною красою. Для одних вона назавжди залишиться найвідомішою шпигункою Першої світової війни, для інших — талановитою танцівницею, яка стала жертвою обставин і політичної гри.
Історія життя Мати Харі нагадує роман, в якому переплелися слава, кохання, великі гроші, війна та трагічний фінал. Ми зібрали найцікавіше про легендарну шпигунку.
Ким була Мата Харі: трагічний шлюб та шлях до слави
Мата Харі, насправді Маргарета Гертруда Зелле, народилася 7 серпня 1876 року. Її дитинство було сповнене достатку, але фінансове банкрутство батька докорінно змінило обставини. Після розлучення батьків і смерті матері, Маргарета залишилася без підтримки, що загартувало її бажання покинути бідність та знайти краще життя.
Перш ніж стати відомою, вона вийшла заміж за офіцера колоніальної армії Рудольфа Маклеода, з яким переїхала до Голландської Ост-Індії, де закохалася в місцеві традиції та танці, які згодом стали основою її сценічного образу.
Проте шлюб виявився нещасливим: чоловік зловживав алкоголем та був агресивним. Трагедією стала смерть їхнього сина Нормана-Джона у 1899 році. У 1903 році Маргарета розлучилася, але її чоловік відібрав доньку, яка пізніше також померла.
Повернувшись до Європи без грошей, вона визначилася стати Мата Харі — танцівницею “східних танців”, що поєднували театр, пластику та екзотичні костюми. Її псевдонім означає “око дня” або “сонце”. Так вона створила образ загадкової принцеси, хоча багато історій про її “екзотичне” походження були вигаданими.
На початку XX століття виступи Мати Харі викликали неабиякий інтерес. Її загадкові історії про храмових танцівниць захоплювали публіку, і популярність зростала.
Куртизантка та друге нещасливе кохання
Коли інтерес до її виступів почав спадати, Мата Харі підтримувала стосунки з багатими чоловіками, які фінансували її спосіб життя. Під час Першої світової війни, у 1916 році, вона зустріла молодого російського офіцера Вадима Маслова, з яким виникло справжнє кохання.
Та їхнє щастя було затьмарене війною, адже Маслов отримав важке поранення. Мата Харі прагнула потрапити до нього, але французька контррозвідка використала це бажання для вербування. Вона погодилася співпрацювати з французами, сподіваючись наблизитися до коханого.
Шпигунка Мата Харі: роль, приречена на провал
Маючи широке коло знайомств серед дипломатів та військових, Мата Харі стала потенційно цінною агенткою. Французька розвідка обіцяла значну винагороду, якщо вона здобуде інформацію про військові плани Німеччини. Але її фактичний доступ до військових секретів був обмежений.
На початку 1917 року, зустрівшись з німецьким військовим аташе, вона запросила аудієнцію з кронпринцом Вільгельмом. Після цього її справу розкрили, і французька контррозвідка встановила її особу на основі радіограми, відправленої до Берліна.
Смерть Мати Харі: як народився міф
15 жовтня 1917 року Мату Харі розстріляли у Венсені поблизу Парижа. Вона відмовилася від пов’язки на очі і спокійно дивилася на розстрільну команду, що стало основою для численних легенд про її життя.
Після страти її тіло передали на анатомічні дослідження, а забальзамована голова зберігалася в музеї, але зникла у середині XX століття. Смерть Мати Харі не завершила її історію — навпаки, вона перетворилася на легенду, що надихнула багатьох авторів, які по-різному інтерпретували її образ.
