Блог очільника Львівської ОВА Максима Козицького
Останнім часом знову виникли питання щодо будинку дитини на вулиці Комаринця у Львові. Місцеві активісти висловлюють занепокоєння, що дітей звідти виселили для використання приміщення в інших цілях, а також ставлять під сумнів плани на подальше використання майна. Я розумію, чому ця тема викликає емоції, адже мова йде про дітей, частина з яких має серйозні захворювання і потребує постійної підтримки. Тому важливо говорити не про домисли, а про факти: чому дітей переводять з Комаринця, куди вони потрапляють, що буде з будівлею і чому система змінюється. Часто, обговорюючи приміщення, можна забути про найголовніше – про дітей.
Наша мета полягає не в простому перенесенні дітей з одного закладу до іншого. Суть змін значно глибша: дитина не повинна роками жити в установі лише через те, що так було завжди. Якщо є можливість повернути її в рідну сім’ю, знайти прийомну родину чи іншу сімейну форму виховання — система має працювати в цьому напрямку. А якщо дитині потрібна спеціалізована медична допомога чи реабілітація — вона повинна отримувати їх в належних умовах. Саме за цим принципом ми змінюємо систему підтримки дітей на Львівщині.
Чому діти більше не житимуть на Комаринця?
У 2024 році два будинки дитини на Комаринця та Антоновича у Львові були об’єднані в один «Центр здоров’я та реабілітації дітей». У 2025 році змінився не лише юридичний статус закладу, а й підхід до роботи. Раніше система була спрямована на тривале перебування дітей в закладі. Тепер завдання інше: оцінити потреби кожної дитини, надати необхідну медичну, реабілітаційну та соціальну підтримку, а по можливості допомогти повернутися до батьків або знайти безпечне сімейне середовище. Результати змін вже видно: у січні 2024 року у двох будинках перебували 127 дітей, зараз залишилося 37. За останні роки 55 дітей були влаштовані в сімейне або максимально наближене до сімейного середовище.
Ще однією важливою причиною для переведення є проблема безпеки. Будівля на Комаринця розташована поблизу об’єкта, важливого для оборони держави. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, під час воєнного стану дітей, які живуть у зоні підвищеного ризику, потрібно переселяти в безпечні місця. Також будівля зазнала пошкоджень від ракетного удару, що робить постійне проживання там небезпечним. Бізнес-партнери згідні з нашим підходом, і міжнародні організації також відзначають ризики для дітей у цій будівлі.
Що буде з будівлею на Комаринця?
Переведення дітей не означає, що область відмовляється від цієї будівлі. Вона залишається у власності області і буде використовуватися для потреб людей. Заплановано створення першого в Україні пілотного шпиталю сестринського догляду. Це спільний проєкт з Міністерством охорони здоров’я та міжнародними партнерами. Наразі вже розробляється проектно-кошторисна документація. Ідея полягає в поєднанні медичної допомоги та навчання, що дозволить медсестрам отримувати практичний досвід роботи з пацієнтами, зокрема, людьми, які потребують тривалої реабілітації. Таким чином, будівля на Комаринця не стоятиме порожньою, а напрямок її роботи відповідатиме потребам нашої системи охорони здоров’я.
Центр для дитини і сім’ї, а не місце для життя на роки
Ми не плануємо скорочувати систему допомоги дітям. Навпаки, прагнемо зробити її більш ефективною. Для основної будівлі Центру вже розроблено проектно-кошторисну документацію, яка зараз коригується. Заплановано комплексне оновлення, щоб створити сучасні умови для реабілітації та фізичної терапії. У співпраці з ЮНІСЕФ та іншими благодійними організаціями ми розробили Стратегію розвитку Центру на 2026–2030 роки. Ми прагнемо створити регіональний центр, де допомога надаватиметься не лише дітям, а й усій родині. Це принципова зміна: Центр має бути місцем, куди сім’я може звернутися за професійною допомогою, а не просто місцем для тривалого проживання дитини.
Від утримання закладів — до підтримки дітей
Трансформується і модель фінансування. У 2024–2025 роках Центр отримав майже 67 млн грн субвенції з державного бюджету. У 2026 році такої субвенції вже не буде, тож заклад фінансуватиметься з обласного бюджету. Однак зміни не лише в джерелі фінансування. Держава поступово переходить від моделі, що спрямовує ресурси на великі заклади з цілодобовим проживанням. Тепер акцент на розвиток послуг у громадах і сімейних формах виховання. Ми плануємо розширювати кількість патронатних сімей та підтримувати прийомні родини, щоб діти могли зростати в сімейному середовищі. Паралельно має розвиватися Центр для тих, кому потрібна спеціалізована допомога. Головним показником нашої роботи має бути не кількість зайнятих місць, а скільки дітям ми допомогли повернутися до батьків та знайти безпечне середовище.
Ця історія — не про те, щоб одна будівля перестала бути домом для дітей, а була акцентом на потреби цих дітей.
