Пам’ять Героїв Стрийщини
Стрийщина у скорботі вшановує Героїв, які віддали своє життя в боротьбі за Україну проти московських окупантів.
Сьогодні Стрийщина прощається із Захисниками:
- Богдан Коцюба – уродженець с. Гірне Грабовецько-Дулібівської громади. Був командиром відділення 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 9-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 65-ї окремої механізованої бригади “Великий луг” ЗСУ. Нагороджений медалями “За відвагу”, “За хоробрість в бою”, а також відзнаками “За сумлінну службу”, “За оборону України” та “Козацьким Хрестом” за бойові заслуги. Загинув 4 жовтня на Запорізькому напрямку. Йому було 27 років.
- Василь Сенишин – родом із с. Криниця Миколаївської громади. На захист України став у квітні 2024 року. Служив гранатометником у складі 41-ї окремої механізованої бригади. Після отриманого поранення довго лікувався та проходив реабілітацію, але згодом повернувся до лав ЗСУ. На жаль, помер 7 жовтня у лікарні через хворобу. Йому було 47 років.
- Іван Козак – житель с. Пчани Жидачівської громади. Помер 11 жовтня у лікарні м. Стрия. Йому було 44 роки.
Сьогодні також вшановуємо пам’ять Захисників, які загинули 13 жовтня:
- Іван Шимков – уродженець с. Гірне Грабовецько-Дулібівської громади, останні роки проживав зі сім’єю у Стрию. Добровільно вступив до тероборони. Загинув 13 жовтня 2022 року під час виконання службового обов’язку на Луганщині. Нагороджений медаллю “Честь та обов’язок” та орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
- Дмитро Польовий – народився у с. Гранки-Кути Новороздільської громади. На захист України став у березні 2022 року. Працював водієм паливозаправника, пізніше переведений у взвод підвезення матеріальних цінностей. Загинув 13 жовтня 2023 року під час ворожого обстрілу поблизу с. Новопрокопівка Запорізької області. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Пам’ять про наших Захисників живе у кожному з нас, і ми їх ніколи не забудемо, адже перемагає той, хто пам’ятає.
Ну, от знову, пам’ятаємо, але чомусь кожного разу все більше років минає. Тільки вже не знаю, чи про героїв більше тішить чи більше сум. Справжня свобода ще в дорозі, здається.