Минулої неділі у Швейцарії відбувся референдум, метою якого було визначити межі нейтралітету країни. Ініціатори цього голосування прагнули законодавчо закріпити обмеження, що накладає нейтралітет, та заборонити уряду виходити за ці межі у міжнародній політиці.
Цей референдум міг суттєво вплинути на Україну.
Якщо б ініціатива отримала підтримку, наслідками могли стати, зокрема, заборона на приєднання Швейцарії до санкцій проти Росії, які були введені у зв’язку з агресією. Декларувалося, що справжньою причиною зміни закону може бути бажання скасувати санкції, а решта аргументів лише прикриття.
Проте швейцарці, проголосувавши більшістю, відкинули цю ідею: понад 70% виборців висловилися проти. Що ж стало причинами таких рішень? Які дебати точилися в країні перед референдумом?
Про це розповідається в матеріалі, стисло перекладеному “Європейською правдою”.
Автори дослідження вказують на шість основних причин, чому швейцарці не підтримали ідею розширення нейтралітету, серед яких присутня і підозра щодо російських інтересів.
У новітній історії швейцарського нейтралітету тепер виразно виділяється період до і після повномасштабної агресії Росії проти України.
Раніше питання нейтралітету не викликало політичних пристрастей і сприймалося як концепція, яка цікавила лише істориків. Повернення війни в Європу все змінило.
Попри початкові вагання, Швейцарія приєдналася до європейських санкцій проти Росії під міжнародним тиском. Це рішення вивело питання нейтралітету в центр політичних дебатів, а результати референдуму стали відповіддю на сумніви та протести.
Виборці висловили думку, що нейтралітет не є статичною концепцією, а його форми можуть змінюватися в залежності від обставин. Уряд має можливість адаптувати цей принцип у контексті серйозних геополітичних змін.
Цікаво, що особливий скептицизм щодо ініціативи виявили люди старше 65 років.
Це покоління пережило холодну війну і пов’язану з нею загрозу глобального конфлікту, коли Швейцарія, хоча й була нейтральною, все ж належала до західного світу. У часи, коли війна знову повертається до Європи, це питання стало надзвичайно актуальним.
Швейцарія не прагне ізоляції
Результати голосування свідчать про небажання більшості виборців відокремлювати Швейцарію від решти Європи.
У 2022 році рішення країни приєднатися до санкцій ЄС викликало гострі дебати. Натомість тепер багато швейцарців підтримують стратегічний підхід уряду. У разі, якщо Швейцарія почне систематично ухилятися від санкцій, вона ризикує опинитися в ізоляції або посваритися зі своїми сусідами.
Крім того, виборці виступили проти заборони на співпрацю з оборонними союзами, оскільки в разі серйозної військово-політичної кризи така допомога може бути необхідною для самої Швейцарії.
Цим питанням також вплинули заяви командувача швейцарської армії Бенедикта Рооса про те, що країна не готова самостійно впоратися з усіма загрозами та у разі збройного конфлікту їй знадобиться підтримка сусідів.
Усе це сприяло зростанню усвідомлення ризиків, пов’язаних з жорсткими конституційними обмеженнями.
Зміни до законодавства на користь Росії?
Ініціатори референдуму намагалися переконати виборців, що їхня пропозиція не має проросійської низки, проте ця позиція не здобула достатньої підтримки. Кампанія під слоганом “Ні війні” викликала враження пропагандистської, адже очевидним наслідком ініціативи стала б відмова Швейцарії від санкцій проти Росії.
На початку кампанії ініціативу підтримала представниця російського МЗС Марія Захарова, а потім до неї приєдналися і симпатики офіційної російської політики у Швейцарії, що надало додатковий імпульс дискусії.
Таким чином, у публічному обговоренні зміни до законодавства асоціювалися з інтересами Росії.
Водночас у Європі звучали численні звинувачення на адресу Росії у агресивних діях, пов’язаних із нападами безпілотників у Німеччині та диверсіями в Балтійському морі. У вересні командувач швейцарської армії Бенедикт Роос підкреслив, що “Швейцарія є ціллю Москви”.
Таким чином, рішуче “ні” ініціативі стало своєрідною реакцією на дії Росії.
Бізнес-інтереси ініціатора референдуму
Цей результат став серйозною поразкою для колишнього “народного трибуна” Крістофа Блохера, який у 85 років знову вирішив взяти участь у важливій політичній дискусії.
Під час кампанії його запитували, чи дійсно він захищає ідею нейтралітету, чи, можливо, його більше цікавлять власні бізнесові інтереси.
Підстави для таких запитань виникають через бізнес-біографію політика. Його компанія EMS вело бізнес з режимом апартеїду в ПАР, незважаючи на міжнародні санкції. Наразі компанія EMS-Chemie, якою керує його донька Магдалена Мартулло-Блохер, продовжує співпрацювати з Росією.
Блохер зазначає, що російський ринок не є критично важливим для компанії, адже Китай має більшу вагу. Але це лише підкреслює питання про те, що стоїть за його ініціативою щодо заборони санкцій.
Це не доводить, що Блохер просував ініціативу через свої бізнес-інтереси, але питання виглядає цілком легітимним.
Критики ініціативи вдалося зробити це питання однією з тем політичних дебатів.
Крістоф Блохер став мультимільярдером завдяки EMS-Chemie і згодом став однією з вагомих постатей у швейцарській політиці. Проте ця епоха добігла кінця. Першою великою поразкою Блохера стало те, що його не переобрали до Федеральної ради у 2007 році, а тепер він зазнав нової невдачі.
“Гнучкий нейтралітет” – не перешкода для ролі посередника
Прихильники суворого нейтралітету стверджували, що тільки він зберігає довіру до Швейцарії як країни, що пропонує посередництво. На їхню думку, репутація Швейцарії як неупередженого учасника міжнародних відносин була під загрозою.
Проте більшість громадян підтримала протилежну точку зору, яку озвучували дипломати та представники гуманітарних організацій під час кампанії. Якщо застосовувати нейтралітет абсолютно, то Швейцарія, як держава-депозитарій Женевських конвенцій, може створити враження, що не проводить різницю між жертвою агресії та агресором.
Таким чином, це фактично допомагає агресору.
Результати голосування доводять, що більшість не вважає прийнятним заборонити Федеральній раді політичну реакцію на грубі порушення принципів нейтралітету.
Дискусія про нейтралітет триває
Попри результати референдуму, питання нейтралітету залишиться актуальним.
29 листопада 2026 року Швейцарії доведеться знову голосувати щодо пом’якшення “Закону про військові матеріали”. Нинішнє законодавство забороняє експорт озброєнь до країн, які беруть участь у збройних конфліктах. Запропоновані зміни дозволять Швейцарії постачати зброю близьким партнерам. Однак Україна до цього списку не входить.
Цього разу правоцентристські та праві партії підтримують послаблення правил з метою покращення стану швейцарської оборонної промисловості. Ліві, в свою чергу, стурбовані тим, що у такому разі швейцарська зброя частіше потрапить у зони конфліктів. Вони також критикують реформу за те, що вона не дозволить підтримувати Україну в постачанні озброєння.
Саме по собі швейцарське право нейтралітету не забороняє експорт зброї. Тож вже через два місяці в центрі дискусій будуть ті самі питання.
Чи можливо експортувати більше зброї, залишаючись нейтральною країною? І де проходить межа між військовим нейтралітетом і політичною солідарністю? Швейцарцям потрібно буде знайти на це відповідь.
Цікаво, але чи правда, що Швейцарія настільки незалежна у своїх рішеннях? Виглядає, що зовнішній вплив тут явно присутній. Невже нейтралітет — це не лише зручна поза, а й реальна політика? Чи не стане це першим кроком до ще більшого втручання?