Ще два тижні тому ніхто не міг уявити, що українські шанувальники сумо отримають кілька приводів для радості після гранд-турніру в Нагої – Nagoya Basho.
Данило Аонішікі через травму пальця ноги не вразив результатами на березневому Haru Basho, здобувши сім перемог при восьми поразках. Травневий Natsu Basho він взагалі пропустив через пошкодження щиколотки.
Всі вірили в його силу та талант, але травми продовжували переслідувати його. З кожним днем на його ногах з’являлося все більше тейпів.
Виявилося, що ще один українець у професійному японському сумо, Сергій Шіші Соколовський, також страждав від хронічного болю в плечі, з яким виступав ще з листопада 2025 року.
Наприкінці травня 29-річний спортсмен переніс операцію, яка, як показав турнір, значно підвищила його мобільність. Він почав більше покладатися на тактику та стратегію, ніж на свої габарити – 192 см зросту та 177 кг ваги.
В результаті, Аонішікі завершив турнір тріумфально, а Шіші, хоча й не з найкращими результатами, виступив досить успішно.
Апетит приходить під час їжі
В інтерв’ю YouTube-каналу “Бомбардир” кілька місяців тому Данило зізнався, що найбільше втомлює його… їжа. Його слова: “Мені важче їсти, ніж тренуватися. Я краще проведу три тренування, ніж буду їсти” – вразили багатьох.
Вага Данила залишалася незмінною – 142 кг. Але на цьому турнірі він виглядав по-справжньому голодним до перемог.
Його метою було здобути десять перемог, щоб підвищитися з рангу секіваке до озекі, другого за престижем звання в сумо, яке приносить не лише вищу зарплату, а й додаткові обов’язки.
Загалом, ще перед початком Nagoya Basho Явгусишин заявляв про бажання виграти чемпіонство, а не лише 10 успішних матчів. Після кожного поєдинку на “IG Arena” він підтверджував свої слова.
Проте після поєдинків його обличчя частіше відображало біль. Перемоги давалися непросто: десь доводилось падати, а десь спиратися на забинтовані ноги.
Японських уболівальників вражає не лише стиль боротьби українця, а й його характер та незламність. Журналісти постійно запитували про його самопочуття, але Данило жодного разу не акцентував увагу на травмах. Він закликав більше говорити про сумо, а не про свої пошкодження.
Розв’язка Nagoya Basho нагадувала справжній блокбастер. Спочатку головний герой програв Атаміфуджі, потім взяв реванш, а згодом вийшов на вирішальний поєдинок проти монгола Кірішіми – суперника, який перед турніром мав статус цуноторі, тобто головного претендента на звання йокозуни.
Для Бямбачулууна Лхагвасурена шлях до білого поясу пролягав лише через Кубок Імператора, але цього не сталося. Варто зазначити, що навіть у разі перемоги його шанси на звання йокозуни залишалися низькими.
Японська асоціація сумо фактично поставила перед ним завдання виграти турнір із результатом щонайменше 14-1. Можливо, 13-2 було б достатньо, але тільки за умови здобуття юшо за 15 днів, а не через плейоф. Здобуття перемоги в додатковому матчі виглядає менш переконливо, особливо з урахуванням того, що асоціація вже має двох йокозун, які поки що не виправдовують очікувань.
Данило на цьому турнірі переміг обох.
У поєдинку з Оносато частково допомогло везіння – “японський танк” занадто захопився атакою й фактично програв сам собі, тоді як перемога над Хошорю була абсолютно закономірною.
Цей йокозуна вже давно є зручним суперником для 22-річного вінничанина. Аонішікі виграв шість із семи очних сутичок. Єдина поразка сталася в березні цього року, коли Явгусишин виступав із травмою.
Шіші приємно здивував
Після 12 днів турніру Сергій Соколовський потрапив до групи лідерів, здобувши десять перемог.
Це стало сюрпризом для багатьох скептиків. Упродовж першого тижня його суперниками були переважно борці з нижньої частини банзуке, але далі почав діяти принцип, який уболівальники називають “швейцаркою”: лідери почали змагатися між собою.
Особливо вразила шанувальників сутичка Шіші та Котоейхо. Офіційної нагороди “Бій турніру” немає, але численні експерти назвали саме цю сутичку найкращою на Nagoya Basho.
Після виснажливого поєдинку обидва рікіші лежали біля краю дохйо, не маючи сил підвестися. Їхній вигляд красномовно свідчив про те, що вони залишили на арені все.
Цікаво, що травневий Natsu Basho Сергій завершив трьома поспіль перемогами, уникнувши вильоту до джурьо. Цього разу все відбулося навпаки: турнір завершив трьома поразками поспіль.
“Матриця” на дохйо
Окремої уваги заслуговує сутичка між Дайейшо та Котошохо. Перший майже витіснив суперника за межі кола, але той дивом утримався.
Котошохо вигнувся майже так, як Нео у фільмі “Матриця”, рятуючись від поразки. Виглядало це одночасно ефектно та кумедно.
І знову не пощастило Атаміфуджі
23-річний Атаміфуджі провів свій 18-й турнір у дивізіоні макуучі і вдруге став володарем джун-юшо (другого місця). Схоже, саме він є ідеальним кандидатом на роль головного суперника Аонішікі в найближчі роки.
Вони практично ровесники – 23 і 22 роки. Але на цьому схожість закінчується. Данило проявляє швидкість і техніку, тоді як Сакутаро Такеї (справжнє ім’я Атаміфуджі) покладається на фізичну силу – 197 кг є вагомим аргументом.
Цікавим є й розвиток їхнього протистояння. У січні Атаміфуджі та українець розіграли Кубок Імператора в додатковому плейоф, де Данило переміг ефектним кидком. У березні, під час “регулярного сезону”, перемогу здобув вже Атаміфуджі.
Цього разу в чемпіонаті спочатку знову сильнішим виявився японець, але останнє слово залишилося за нашим земляком.
Молодий рікіші, безумовно, буде максимально мотивований помститися в найближчому майбутньому.
А що там йокозуни?
Ситуація виглядає тривожною.
Хошорю, який отримав найвищий ранг у березні 2025 року, виступав уже на дев’яти турнірах, але жодного разу не здобув Кубок Імператора.
Його дядько – 68-й йокозуна Асашорю свого часу повністю виправдовував звання результатами на дохйо, вигравши всі гранд-турніри 2005 року.
Не краща ситуація і в Оносато. Він досі не може повністю залікувати травму плеча. Важливою проблемою є відсутність запасного плану. Потужний 189-кілограмовий йокозуна, якщо й виграє, то робить це дуже впевнено, виштовхуючи суперників за межі дохйо за 2-3 секунди.
Проте якщо його план не спрацьовує, у нього фактично немає альтернативи. Він починає відступати, губиться, не знає, як діяти, коли суперник переходить на цупарі (серію ляпасів), і часто сам здається, що полегшує шлях до перемоги противнику.
Голова Японської асоціації сумо висловив своє незадоволення виступами обох йокозун. Їм необхідно покращувати результати, інакше їх чекає офіційне попередження, а згодом – рекомендація завершити кар’єру.
Нагороди турніру
Shukun-shō (殊勲賞) – Приз за видатний виступ. Вручається борцеві, який показав винятковий результат
