Визначився чемпіон світу сезону 2026 року. Андреа Кімі Антонеллі не лише здобув головну нагороду, а й став наймолодшим титулованим гонщиком в історії Формули-1 — у свої 20 років і 68 днів він побив попередній рекорд за віком понад три роки.
Весь Італія вперше з часів перемоги Альберто Аскарі у 1953 році святкує успіх свого гонщика в індивідуальному заліку. У цьому контексті ми пропонуємо вашій увазі список молодих чемпіонів, яких раніше жартома називали “дитиною з головним кубком у руках”.
Чемпіони-першопрохідці
У багатьох видах спорту, зокрема у Формулі-1, вік 40 років вважається “пенсійним”, а наявність двох “ветеранів” на сучасній стартовій решітці — скоріше виняток. Проте в епоху перших сезонів “королеви автоспорту” вік у паспорті не був критично важливим.
Для будь-якої статистики завжди відправною точкою слугує перший офіційний чемпіонат. Так, у сезоні 1950 Джузеппе Фаріна у віці 43 років і 308 днів створив базовий орієнтир, ставши одночасно і наймолодшим, і найстаршим володарем титулу на той момент.
У 1951-му Хуан Мануель Фанхіо знизив цю планку до 40 років і 103 днів, а в 1952-му Альберто Аскарі став чемпіоном у віці 34 років і 21 день, ставши першим, чий рекорд наймолодшого володаря титулу протримався кілька сезонів.
Майк Хоторн: 29 років, 192 дні
У сезоні 1952 року у Формулі-1 дебютував 22-річний Майк Хоторн, який на той час вважався дуже молодим гонщиком. Хоча вже за рік він здобув першу перемогу, здебільшого його заслуги залишалися в тіні більш досвідчених супротивників.
Шанс усього життя випав йому в 1958 році, коли Фанхіо пішов на пенсію. Основними претендентами на титул стали два гонщики-однолітки: Хоторн та Стірлінг Мосс. Ситуація на Гран-прі Португалії стала ключовою — незважаючи на дискваліфікацію Хоторна, Мосс заявив, що його суперник не порушував жодних правил, за що втратив можливість здобути титул. В результаті Хоторн став першим чемпіоном світу віком до 30 років.
На жаль, його кар’єра трагічно завершилася 22 січня 1959 року, коли він загинув у аварії.
Джим Кларк: 27 років і 188 днів
Джим Кларк, який залишився в одній команді — Лотус, став одним із найулюбленіших гонщиків. Його історія нерозривно пов’язана з легендарним інженером Коліном Чепменом.
У 1963 році, вигравши 7 з 10 гонок сезону, Кларк разом з титулом встановив рекорд наймолодшого чемпіона світу — 27 років і 188 днів.
Емерсон Фіттіпальді: 25 років і 273 дні
Емерсон Фіттіпальді, незважаючи на наявність більш популярних земляків, став єдиним бразильським чемпіоном, у якого перемог більше, ніж поул-позицій. Його успіх прийшов у 1972 році, коли він здобув титул у своєму другому повному сезоні.
Цей показник 25 років і 273 дні залишався рекордом протягом більше 30 років.
Фернандо Алонсо: 24 роки та 58 днів
Фернандо Алонсо став молодим чемпіоном у 2005 році, фінішувавши третім на Гран-прі Бразилії у віці 24 років і 58 днів. Його шлях до титулу розпочався з потужної підтримки команди Рено та сталося це після чергових проблем конкурентів.
Льюїс Гамільтон: 23 роки та 300 днів
Льюіс Гамільтон, дебютуючи у Формулі-1, став фаворитом у боротьбі за титул. Але лише невдачі у фінальних гонках 2007 року не дозволили йому здобути трофей. Проте у 2008 році він, обігнавши Тімо Глока у дощі на Гран-прі Бразилії, став новим наймолодшим чемпіоном світу у віці 23 років і 300 днів.
Себастьян Феттель: 23 роки та 134 дні
Себастьян Феттель здобув свій титул у 2010 році у віці 23 років і 134 днів, ставши наймолодшим чемпіоном, а його рекорд протримався 16 років.
Незгадані молоді чемпіони
Серед гонщиків, які не потрапили на перше місце у рейтингу, але стали чемпіонами в молодому віці, можна згадати:
- Йохен Ріндт: сезон 1970 року, вік: 28 років і 169 днів.
- Нікі Лауда: сезон 1974 року, вік: 26 років і 197 днів.
- Міхаель Шумахер: сезон 1994 року, вік: 25 років і 314 днів.
- Макс Ферстаппен: сезон 2021 року, вік: 24 роки і 73 дні.
