Кюрасао дебютує на чемпіонаті світу
Кюрасао вперше бере участь у чемпіонаті світу, попри те, що не є суверенною державою.
Острів має статус “автономної держави у складі Королівства Нідерландів”, що надає йому власну конституцію, уряд та закони, але під суверенітетом Амстердама.
Крім Кюрасао, в Карибському морі є ще багато подібних територій, і більшість з них також борються за право участі у ЧС.
Винятками є французькі Гваделупа, Мартініка та Гвіана.
Чому так?
***
Футбол, як і політика, керується прагматизмом.
Дебют Кюрасао на ЧС-2026 підсвітив ситуацію в Карибському морі, що видно на карті.
США, Велика Британія, Нідерланди зберігають свої володіння – колишні колонії, які “забули” дати незалежність, проте дозволили їм представляти себе на футбольній арені.
Це стосується всіх британських володінь, таких як Ангілья, Британські Віргінські острови, Теркс і Кайкос, Бермудські острови та Кайманові острови.
На аналогічних правах беруть участь у відборах на Чемпіонат світу американські Пуерто-Рико та Віргінські острови, а також нідерландські Кюрасао та Аруба.
На якій підставі?
ФІФА в 2024 році заборонила вступ територіям, які не є незалежними державами. Однак через те, що закон не має зворотної дії, 19 таких територій встигли “вскочити” в потяг.
***
Здається, у чому ж інтерес великих держав? Адже це виглядає як розпорошення талантів.
Проте суть у тому, що ризик майже відсутній.
Ангілья – це лише 15-16 тисяч остров’ян, Британські Віргінські острови – неповних 40 тисяч, Теркс і Кайкос – 47 тисяч, Кайманові острови – 77 тисяч, Монтсеррат – 5 тисяч, Бермудські острови – 64 тисячі. За всю історію з цих місць вийшов лише один відомий гравець – нападник Манчестер Сіті кінця 1990-х Шон Гоутер.
У той же час всі інші темношкірі зірки “Трьох левів” походять з більш густонаселених регіонів. Так, Енді Коул, Сол Кемпбелл, Рахім Стерлінг чи Джуд Беллінгем з Ямайки, Еміль Хескі – з Антигуа і Барбуда, Джермейн Дефо – з Домініки.
Грубо кажучи, Велика Британія погодилася на повноправне членство своїх територій у ФІФА, бо нічим не ризикує.
***
Які ризики мали Нідерланди, впустивши до ФІФА 185-тисячний Кюрасао і 108-тисячну Арубу?
Раніше здавалося, що ніяких, але зараз ситуація змінилася: сім’я Юррієна Тімбера та Джетро Віллемса з Кюрасао, а Дензел Дюмфріс – з Аруби.
Факт кваліфікації Кюрасао на ЧС-2026 свідчить про зростання цієї збірної.
Збірна Кюрасао з футболу
Getty Images
Нідерланди самі створили собі конкурента, який претендує на значну частину дітей мігрантів з вулиць Амстердама. Відкотити назад уже не вийде, адже Кюрасао та Аруба – правонаступники Нідерландських Антильських островів, які ФІФА прийняла ще в 1932 році.
Єдиним, кого нідерландці змогли “відшити”, є Суринам, який тепер незалежний, а колись дав Ораньє Гулліта, Зеєдорфа, Давідса, Клюйверта та інших.
Ситуація в тому, що в Нідерландах наразі немає подвійного громадянства – тому кожен, хто бажає грати за Суринам, мусить спершу відмовитися від нідерландського паспорта. Як легко здогадатися, охочих не так вже й багато.
***
Що ж до американських володінь у Карибах, то ситуація досить проста – там настільки байдуже до сокера, що це аж незручно.
***
А хто залишається?
Франція, яка завжди виступала проти повноцінного членства своїх карибських територій у ФІФА.
Вона ж була одним з лобістів правила, яке дозволяло лише незалежним державам ставати членами ФІФА.
На глобальній мапі ці острови здаються маленькими, але насправді це не так. Мартініка має 350 тисяч населення, Гваделупа – понад 400 тисяч, Гвіана – 320 тисяч. Це порівнянно з Ісландією.
І в цих краях дуже добре грають у футбол.
Батько Тьєррі Анрі родом з Гваделупи, а мати – з Мартініки.
Батьки Алекса Ляказетта, Кінгслі Комана, Ліліана Тюрама, Антоні Марсьяля переїхали до Франції з Гваделупи, а Жослен Англома та Тома Лемар народилися саме там.
Мартініка подарувала футболу такі легенди, як Сільвен Вільтор, Рафаель Варан, Ніколя Анелька та нинішній фулбек Челсі Мало Гюсто.
Французька Гвіана з північного сходу Південної Америки надала збірній Франції Флорана Малуда, а також двох чудових воротарів – Міка Меньяна та Бернара Лама.
Якою командою вибрали б всі ці гравці, якби Гвіана, Мартініка та Гваделупа могли виступати на Мундіалях?
Маємо 95% впевненості, що це була б Франція.
Проте Париж не хоче ризикувати навіть на 5%, тому закрив можливість вибору для своїх територій.
Щоб не образити остров’ян, їм було надано ексклюзивне право брати участь у континентальних турнірах – Золотих кубках та Лізі націй КОНКАКАФ. Це своєрідна компенсація.
Інший заморський департамент Франції Нова Каледонія, яка розташована у Тихому океані неподалік Австралії, активно бореться за місце на ЧС – там Париж не виступає, оскільки ніякого ризику немає. Історично в цій області піднявся лише один топ-гравець – Крістіан Карамбе, чиї предки демонструвалися на Паризькій виставці разом із людиноподібними мавпами. Але це вже інша історія.
