Журналістка Гал-інфо поспілкувалася з акредитованою КПТ-терапевткою, доценткою кафедри клінічної психології Українського католицького університету Мартою Поповою.
Які фактори впливають на нашу пам’ять
Деякі події ми пам’ятаємо протягом багатьох років, а інші забуваємо вже через кілька днів. На це впливають кілька чинників. За словами Марти Попової, до основних з них належать увага, особиста значущість події, її новизна та емоційний фон.
“По-перше, це наша увага. Чи скерована вона на те, що відбувається? По-друге, важливість події: чи є вона для нас значущою, чи це щось формальне? По-третє, ефект новизни — нові враження запам’ятовуються краще. І по-четверте, емоційна значущість події”, — зазначає психологиня.
Наприклад, перша поїздка за кермом або незвичайне святкування дня народження залишаються в пам’яті яскравіше, ніж звичайний робочий день. Нові враження виділяються на фоні рутинних ситуацій, які з часом можуть переплітатися в нашій пам’яті через інтерференцію — явище, за якого схожі спогади накладаються один на одного.
На запам’ятовування також впливають емоції та значущість людей, які пов’язані з подією. Досвіди, що викликають сильні почуття або стосуються близьких, залишаються в пам’яті краще.
“Якщо людина для мене важлива, я буду пам’ятати про неї більше”, — говорить Марта Попова.
Фотографії не завжди дорівнюють спогадам
Ми можемо згадувати місця, людей, бесіди та власні відчуття, навіть якщо не маємо фотографій. Проте світлини допомагають фіксувати пережите і згодом повертатися до нього.
За словами Марти Попової, сам факт фотографування не завжди гарантує кращу пам’ять про подію. Важливо, чи повертаємося ми до знятих кадрів і як їх переглядаємо.
“Те, що ми багато фотографуємо, — це наша додаткова пам’ять. Але питання в тому, як часто ми повертаємося до цих світлин”, — пояснює психологиня.
Фотографія допомагає згадати подію, але не відтворює її повністю. За однією світлиною може стояти приготування, очікування, емоції — все те, що не видно на зображенні.
Світлини можуть стати приводом для повернення до пережитих емоцій, тому їх використовують і в психотерапії.
Марта Попова порівнює сучасну взаємодію зі світлинами з тим, як фотографували раніше. Коли знімали на плівку, кількість кадрів була обмежена, а світлини потрібно було друкувати.
“Раніше люди уважніше вибирали, що зберігати. Процес створення фотографій був тривалішим, а надруковані знімки часто складали в альбоми, до яких поверталися через місяці”, — згадує вона.
Цифрові технології зробили фотографування доступнішим, але змінили наше ставлення до світлин. Коли вони зберігаються в пам’яті смартфона, перегляд може бути відкладений, адже здається, що до них можна повернутися в будь-який момент.
Друковані фотографії дають інший досвід взаємодії зі спогадами: їх можна тримати в руках, переглядати з друзями, обговорювати пов’язані моменти. Перегляд альбому стає можливістю згадати історії і почути, як інші запам’ятали ту ж подію.
“Коли ми лише бачимо кадр на екрані, нас залучає тільки візуальне сприйняття. Коли ми тримаємо його в руках, спрацьовують інші рецептори. Це зовсім інша взаємодія”, — говорить Марта Попова.
Вплив фотографування на увагу
Фотографування може допомогти уважніше розглянути те, що нас зацікавило, але іноді відволікає від самої події. Важливо, куди спрямована наша увага: на те, що відбувається, чи на те, як зробити вдалий кадр для соціальних мереж.
“Якщо ми фотографуємо і хочемо зберегти момент, питання в тому, що саме ми хочемо зафіксувати. Увага розсіюється між кількома завданнями, і на сам момент залишається менше часу”, — пояснює психологиня.
Ця різниця особливо помітна на концертах, коли люди знімають виступи на телефони. Замість того, щоб насолоджуватися музикою та атмосферою, люди часто зосереджуються на екрані.
“В одному моменті важко і дивитися, і спостерігати, і насолоджуватися”, — зазначає Марта Попова.
Стрес і інформаційне перевантаження
Постійний стрес та емоційне виснаження можуть ускладнити пам’ять. Це особливо актуально під час війни, коли ми отримуємо велику кількість інформації.
“Питання інформаційної гігієни зараз дуже важливе. Ми не повинні перевантажувати себе інформацією”, — підкреслює психологиня.
Сон також впливає на запам’ятовування. Після сприйняття інформація закріплюється — консолідація пам’яті. Брак сну та емоційне напруження можуть погіршувати запам’ятовування.
“Стрес і недосипання суттєво впливають на те, як ми запам’ятовуємо. Важливі процеси консолідації відбуваються під час сну. Якщо ми виснажені, можемо згадувати події фрагментарно”, — пояснює Марта Попова.
Фотографії можуть допомагати нам повертатися до важливих моментів життя, але не завжди гарантують, що ми їх краще запам’ятаємо. Важливо, наскільки уважно ми проживаємо подію та чи знаходимо час повернутися до зроблених світлин.
Романів Ольга
