Фабріціо Романо: Інсайдер, який змінив трансферний ринок
Не менше п’яти років кожен, хто стежить за трансферами, звертає увагу на цю особистість.
Фабріціо Романо – більше, ніж просто репортер чи інсайдер.
Він став цілою індустрією.
Його заповітні “Here we go!” у соцмережах – майже гарантований сигнал, що перехід відбудеться; далі можна не слідкувати.
Це почалося в незначних виданнях Неаполя, а тепер охоплює весь світ. Як справжня зірка, Романо поступово перетворився на заручника власної слави.
***
Фабріціо мріяв стати футбольним журналістом з дитинства.
Одна з умов – не бути таким, як усі.
Ніяких офісів! Його нудить від редакторів і графічних програм.
Чим більше його манять вузькі вулички Неаполя, де можна дізнатися інсайди прямо за столиками кав’ярень.
Підходь і бери! Знайомся з людьми, здобувай довіру! Лови натяки та відсіюй дурниці з їхніх балачок!
Фабріціо відчуває, що це його життя.
Свої перші статті він відправив до місцевого сайту пліток Tuttomercatoweb ще на першому курсі університету. Це були маленькі зарисовки з життя Наполі.
Він і гадки не мав, що їх читають на іншому боці Середземного моря:
“Це був 2010 рік. Мені написав хлопець, що працював у кафетерії Ла Масії, і запитав, чи можу я написати про двох вихованців Барси, що стали його друзями. Їх звали Жерар Деулофеу та Мауро Ікарді.”
“Звісно, я це зробив. Мені було 18, а тоді ще не було спеціалізованих сайтів зі скаутингу.”
“Згодом цей хлопець подружився з агентом Ікарді, і коли той переходив до Сампдорії, то першим злив мені цю інформацію.”
“А тоді ще раз – коли Мауро у 2013-му переходив до Інтера. Він сказав: ‘Ти допоміг мені у важкі часи, а тепер моя черга допомогти тобі’. Так я і заявив про себе, і мене найняв Sky Italia.”
***
Ось він, шанс!
Фабріціо переїжджає до Мілану, де з’їжджається весь футбольний бомонд.
З одного боку, його начальник – зірка трансферних новин Джанлука Ді Марціо.
З іншого – саме те життя, про яке він мріяв:
“Мій редактор казав: ‘Я не хочу бачити тебе в офісі. Йди звідси. Зустрічайся з людьми, ходи з ними обідати. Навчися грати у гольф’.”
Романо із задоволенням виконує всі поради. Він занурюється у навколофутбольне життя Мілану, знайомиться з агентами, футболістами та їхніми друзями, а також з персоналом готелів.
Ця “соціальна інвестиція” вимагає величезної самопожертви. Фабріціо звикає спати по 4-5 годин на добу.
“Знаєш, потрібно завжди знаходити час, щоб піти на ту вечерю. Сидіти з людиною 2-3 години за келихом вина. Це створює інший рівень довіри”, – каже головний редактор футбольного розділу Bild Крістіан Фальк.
Він також дотримується цього принципу – в іншому бізнесі не вижити.
Тим часом сам бізнес стрімко росте.
Всі пам’ятають, як почалася лихоманка зі справою Босмана. До того агенти зустрічалися з директорами на заправках, а не в дорогих готелях.
До трансферним рекордом були 16,5 млн євро, які Мілан заплатив за Джанлуїджі Лентіні. Після суду ця планка піднялася майже втричі за 5 років.
Так виник цей величезний ринок, куди спочатку вклалася європейська еліта, а потім американці, росіяни, араби…
Гра у грі.
“З’явилися люди, які більш одержимі трансферами, ніж будь-якою інною частиною футболу. Для них це важливіше, ніж відвідувати ігри чи результати на табло. І вони просять у мене ще й ще трансферних новин, навіть якщо вони неправдиві”, – розповідає Фальк.
Романо стикається з ними у Sky Italia.
Він веде Instagram, як звичайна молода людина, але під кожним фото його запитують лише про переходи:
“І я починаю розуміти, що я нікому не цікавий. Я не зірка. Я журналіст, а журналіст – це завжди посередник.”
***
Отже, Романо копає глибоко й натхненно.
Він ніколи не розкриває джерела – мовляв, це найнеочікуваніші люди, яких ви можете уявити.
Водночас конкуренти стверджують, що у Фабріціо всюди вуха – у готелях, ресторанах, на стоянках та в аеропортах, де персонал знає номери “потрібних” автомобілів напам’ять.
Так він поступово стає королем.
Остаточні сумніви зникають після одного інсайду – влітку 2018 року Романо першим у Європі повідомляє, що Кріштіану Роналду переходить до Ювентуса.
Один репортер випереджає одночасно Marca, AS, Mundo Deportivo, Gazzetta dello Sport, Corriere dello Sport, навіть туринський Tuttosport.
Що робити далі?
Фабріціо готовий просуватися далі – у бренд.
Він перетворює фразу “Here we go!” на візитівку, якою підтверджує ще не оголошені угоди.
Його достовірність та ретельність у роботі з джерелами роблять Романо еталоном. Хто не хоче знати сьогодні, що відбудеться завтра?
На цьому етапі італієць ще дотримується старомодного підходу до “гри трансферів” – публікує лише власну інформацію, шанує достовірність, а не швидкість, та відносини з гравцями, а не перегляди:
“Я знав, що Голанд підпише контракт з Боруссією, а Тальяфіко перейде з Аяксу до Ліону. Але я волів почекати, бо поважаю потреби своїх джерел.”
Разом з тим, у Sky Sports йому вже стає тісно.
Ді Марціо та стара школа все ще тримаються ЗМІ, тоді як Романо, дитя епохи інтернету, чітко бачить майбутнє за соцмережами.
Він йде у Facebook, Instagram, Twitter, YouTube, TikTok – і адаптує свій контент під кожну окрему аудиторію. Вам жартома чи серйозно? Усно чи письмово? Коротко чи розлого? У нього є все.
***
І тоді йому стає тісно вже в цілій Італії.
Романо здобуває контакти по всій Європі, і з 2020 року без “Here we go!” не обходиться жоден помітний трансфер у великих лігах.
Це він опублікував фото агента Бруну Фернандеша у літаку до Манчестера.
Він оголосив про перехід Кая Гаверца до Челсі за два тижні до фіналізації угоди.
Він назвав дату, коли Зінедін Зідан вдруге піде з Реала.
Він посварився з Брайтоном, коли той заперечив продаж Марка Кукурельї до Челсі, – і виявився правим.
Звісно, на цій дорозі траплялися і промахи, але Романо коментує їх спокійно:
“Якось я оголосив про перехід Вейналдума до Барселони. В підсумку ПСЖ в останній момент заплатив втричі більше й забрав його. Це ринок. Тут все може змінитися за 5 хвилин.”
Фанати прощають, адже влучань у десятки разів більше.
У нього з’являються персональні шанувальники, готові розірвати Getty Images заради свого кумира. І ось він вже не “посередник”…
Складна ситуація.
Усі розуміють, що навіть ста годин на добу Романо б не вистачило, аби самотужки зібрати всю інформацію, яку він публікує. Отже, йому її зливають. А у кого є доступ до деталей переговорів? Тут барменами не обійтися.
Італієць починає цитувати впливових агентів Міно Райолу, Жорже Мендеша, Алі Рабата.
Фабріціо хизується, що якийсь директор топ-клубу запросив його на зустріч: “Він сказав, що хоче познайомитися з хлопцем, який знає все на світі”.
І він справді знає!
Але у такого знання висока ціна – Романо зобов’язаний “виручати” нових друзів у відповідь. І коли їм потрібно фейк, то…
І він робить ще один важливий вибір. Із журналіста Фабріціо негласно перетворюється на інфлюенсера.
***
Інтелектуали називають 2020-ті “епохою постправди”, але простіше кажучи, це часи безпам’ятства.
Ніхто не пам’ятає, що було вчора, а про позавчора вже й не йдеться.
Романо виявляється найспритнішим і тут.
Щоб розмивати неправдиві чи заангажовані повідомлення, він перетворює свої соцмережі на повноцінні агрегатори новин, де якість ексклюзивів падає; натомість з’являється банальщина, наприклад, Барселона виграла 4 матчі поспіль.
