7 червня 1936 року, в Мілані завершилося 24-те видання велогонки Джиро д’Італія, яка до цього часу вже стала культовою. Перемогу здобув 21-річний Джино Барталі, молодий велогонщик, який швидко завоював популярність у велосипедному світі і став кумиром для багатьох в Італії.
Барталі мав стати одним із найвидатніших велогонщиків в історії, однак його велич була не лише в спортивних досягненнях, а й у людяності. Сьогодні ми розповімо про цього справжнього титана, легенду, яка стала моральним орієнтиром для мільйонів, чемпіона, чия спадщина виходить за межі спорту.
Дитинство у Тоскані
Джино Барталі народився 18 липня 1914 року в Понте-а-Ема, маленькому селі в Тоскані, неподалік Флоренції. Він був третім із чотирьох дітей у сім’ї Торелло і Джулії, які важко працювали на землі, намагаючись забезпечити свою родину. Батьки були глибоко релігійними, і це вплинуло на виховання дітей, заклавши в Джино віру в Бога та моральні принципи.
Дім у Понте-а-Ема, в якому народився та виріс Джино Барталі
У дитинстві Джино разом з братом та сестрами допомагав батькам у господарстві, що навело його на думку: талант — це добре, але без праці ніяких досягнень не досягти.
Коли Джино виповнилося 11 років, сім’я зібрала гроші, щоб купити йому велосипед для поїздок до школи у Флоренції. Ця любов до велосипеда стала основою його майбутньої кар’єри. Весь вільний час Джино присвячував ремонту свого залізного друга.
Перші перемоги
За два роки Барталі став експертом у ремонті велосипедів і почав працювати в місцевій веломайстерні. Його наставник, Оскар Казамонті, побачив у Джино справжній талант і закликав його брати участь в аматорських гонках.
Джино був у захваті. 1920-ті роки стали епохою видатного велогонщика Альфредо Бінди, і Барталі мріяв повторити його успіхи.
Джино Барталі
Перші успіхи не змусили себе чекати, хоча були й розчарування. У 1931 році Джино виграв престижну гонку Il Gran Premio degli Aspiranti, але втратили свою перемогу через те, що на момент гонки він вже перевищив вік. Дискваліфікація стала поштовхом для його подальших здобутків.
Він здобув 15 перемог у 33 гонках у 1934 році, однак і тут не обійшлося без пригод: під час однієї з гонок у Гроссетто Джино важко впав, відновлення зайняло чимало часу, але він не здався і продовжив боротьбу за свої мрії.
Джино Барталі
Зрозумівши, що він готовий до професійних змагань, у 1935 році Джино взяв участь у гонці Мілан – Сан Ремо як вільний гонщик. Його успіхи не залишилися непоміченими, і команда Frejus швидко підписала з ним контракт.
Перший сезон приніс Барталі титул чемпіона Італії в груповій гонці, третє місце на Ломбардії, перемогу в загальному заліку Туру Країни Басків і блискучий дебют на Джиро, де він виграв етап до Аквіли.
Джино Барталі
Giro d’Italia
Джино, залишаючись скромним, поділив призи рівно між партнерами, а також відмовився від боротьби за лідерство на користь капітана команди. Однак у Frejus він відчував недооцінку свого потенціалу і в 1936 році отримує запрошення до команди Legnano, де йому запропонували більшу зарплату та можливість виступати разом зі своїм кумиром Біндою.
У Legnano Барталі став призначеним спадкоємцем Бінди, а змагання на Джиро привели його до перемоги у загальному заліку. Його величезні досягнення зробили його кумиром у рідній країні.
Слава не розгубила Джино, і він залишився простим і скромним хлопцем із Тоскани, що створило основу для його успіхів у житті.
Також Барталі залишався затятим католиком, і його моральні принципи завжди були на першому місці.
Однак трагічний інцидент у 1936 році, коли загинув його молодший брат, став важким ударом для Джино. Він перебував у глибокій депресії, та зрештою повернувся до спорту завдяки підтримці друзів.
Повернення до велоспорту, попри всі труднощі, стало успішним, і вже у 1937 році Джино вдруге поспіль виграв Джиро, продемонструвавши свою неймовірну силу та волю до перемоги.
Згодом, у 1938 році, Барталі виграв свій перший Тур де Франс, ставши справжньою іконою італійського спорту.
Улюбленець і противник Муссоліні
З 1938 року кар’єра Барталі почала розвиватися, він отримав визнання навіть у часи фашистського режиму, незважаючи на те, що не підтримував Муссоліні.
Джино зміг стати символом надії для багатьох, здобувши величезну популярність, що допомогло йому уникнути тиску з боку політичних діячів.
У 1948 році, ставши переможцем другого Тур де Франс, Барталі продемонстрував, що навіть у найскладніші часи спорт може об’єднати націю.
Після війни Барталі продовжував виступати, але його кар’єра поступово згасала. Він став тренером і відкрив власну фірму з виробництва велосипедів, щоб долучити більше людей до спорту.
Коли Джино пішов з велоспорту, його життя було насиченим, і він став не лише видатним спортсменом, а й моральним авторитетом для багатьох. Джино був благословенним і визнаним у всьому світі, отримавши безліч нагород і поваги.
Праведник народів світу
Після його смерті виявилось, що Барталі рятував євреїв під час Другої світової війни, ризикуючи власним життям. Це було ще одне підтвердження його величі як людини і спортсмена.
Джино Барталі увійшов в історію не лише як велогонщик, а й як справжній герой, чия діяльність залишила слід у серцях багатьох людей.
