Динамо: історія клубу, що зберігає традиції та пам’ять про минуле

Чи когось здивував вихід “Динамо” з Ліги конференцій від “Карабаха”?

А раніше – з Ліги Європи від ПАОК?

Ось це дійсно найсумніше.

Колишній гегемон українського футболу, який ще 10-15 років тому мріяв про плей-оф Ліги чемпіонів, сьогодні опинився в самих низах єврокубків, де не спроможний пройти навіть попередні раунди.

Більше того, кожен крок “Динамо” підкреслює, що клуб не має уявлення про те, як діяти далі.

Або, можливо, має, але це уявлення є глибоко помилковим.

***

Наснився одного разу дивний сон про ще дивнішого чоловіка.

Такого вже не зустрінеш – масивні кросівки, спортивний костюм оверсайз у яскравих кольорах.

Він підходить до найближчого кіоску й каже: “Мені сигарети Magna і пачку Stimorol”.

Продавщиця довго мовчить, ніби не розуміє, а потім регоче: “Чоловіче, ви зробили мій день! Оце так спочатку!”

Але чоловікові не смішно. Він тільки-но звідти, де їх продавали на кожному кутку.

Йому не важливий ваш дивний календар – він назавжди у своєму 1997-му.

***

Чверть століття пройшло з тих пір.

Світ змінювався, прискорювався, сходив з розуму і розпочинав війни, але чоловіку все одно.

Ось він на старій “Республіканці” підстрибує з місця, коли Шевченко забиває Реалу.

Ось хапається за голову, як Шовковський пропускає штрафний від Еффенберга.

Ось обіймає Лобановського…

Нехай він і не виграв ЛЧ, але в ту пору чоловік твердо знав, що входить до європейської еліти. Усі ці Берлусконі та Галліані зверталися за гравцями, робили компліменти, організовували товариські матчі. Престиж…

Те, що було далі…

Він читав новини, але без фанатизму. Одним вухом зайшло, іншим вийшло.

Остаточна “легіонеризація” футболу після справи Босмана? І нехай.

Перші великі телевізійні гроші? Все одно Семененко коментує краще, ще й порекламує СДПУ(о).

Перетворення малих ліг на донорів для АПЛ, Серії А та Ла Ліги? Ну, його-то це не торкнеться, це ж “Динамо”, а не якісь “Стяуа”, “Црвена Звезда” чи “Гетеборг”. Усі хочуть грати за “Динамо”, правда? Чого мовчите? А як зарплату не дам? Отож…

Ні, він таки чудовий керівник. У поганого б Михайличенко на стількох посадах не посидів.

Але чому всі так дивно на нього дивляться?

***

Мабуть, це через кнопковий телефон.

Коли чоловік його дістав, навколо зібралась дітвора. Вони бачили вибухи ракет, згорілі танки, а от Siemens з антенкою – унікальний у 2026 році.

А, точно – він же йде на зустріч!

Там хтось із директорів – спортивний, генеральний, виконавчий; чи не все одно? У “Динамо” їх ніхто зроду не розрізняє.

Чоловік знав, що на Заході власники передають управління своїми клубами найманим професіоналам, які, у свою чергу, налагоджують скаутинг, роботу академій. Слово ще таке вигадали “делегувати”.

Сам-то він ніколи в це не вірив. Раз клуб його – то й усе, що в ньому відбувається, має вирішувати він.

Він що, поганий бізнесмен?

Та й потім, це прекрасно працювало в 1997 році.

Кажете, професійний спортдир зарубав би кандидатуру Влада Бленуце?

По-вашому, гендир дав би вказівку скаутам взагалі не шукати центрфорварда, бо з молодіжки от-от вийде Матвій Пономаренко?

Та це просто нефарт…

Так само, як з Дерлісом Гонсалесом, Радосавом Петровичем, Нікітою Корзуном, Йосипом Пиваричем, Франом Солем, Че Че, Сідклеєм, Мохамедом Кадірі, Ібрагімом Каргбо, Еріком Раміресом, Кахімом Перрісом, Решатом Рамадані, Браяном Себальйосом, Анхелем Торресом…

Ну не щастить “Динамо” останні 10 років, розумієте?

От “Шахтарю” – інша справа. Його трансферами 10 років керував то Луїш Гонсалвеш, то Жозе Боту. Один потім в Раді директорів Порту засідав, а інший зараз формує склад Фламенго.

А у Києві Михайличенко, Кравець і Хачеріді. І де вони?

Отже, не щастить.

З тренерами, до речі, теж фарту нема. Хацкевич після “Динамо” знаєте, кого тренував? Спочатку останню команду в Росії, а тоді ще гіршу – в Польщі. Шовковський – того взагалі ніде не кличуть.

А погляньте на “Шахтар”, на Фонсеку, на Де Дзербі…

Але бізнесмен він хороший. У нього Шапаренко 300 млн коштує. Хто хоч підтвердить? Може навіть і директор, який випив горілки більше, як ти з’їв борщу. Спортивний, здається. Чи генеральний?

***

І чоловік заходить в кафе, бере мінералку.

З колонок грає щось яскраве українське. У 1997-му в таких місцях звучала “Дим сигарет з ментолом”.

Не з першого разу, але він запам’ятав – не в моді нині російська.

Поза законом Росія в 2026-му.

Настрій у чоловіка псується. Його найкращий час після смерті Лобановського – це якраз Юрій Сьомін і склад, зібраний за спонсорства Дмитра Фірташа.

Потім, коли Майдан переміг, а Путін забрав Крим і Донецьк, все воно накрилося мідним тазом. Реброву ще дісталися в спадок 5-6 топових легіонерів, він їх вивів з групи в ЛЧ, зробив ім’я.

А вже далі, не у проросійській Україні, все змінюється.

Йому з усіх сторін тільки і повторюють, що грай своїми, вихованцями школи. А він що, проти? Він теж хоче грати своїми!

Він же поруч сидів, як “свої” громили “Барсу”.

Правда, так само близько бачив і виліт “своїх” від “Ксамакса” роком раніше.

Десь тут є секрет, але де?

В пресі за ці 25 років писали, що німці, бельгійці, навіть ісландці й норвежці прокачали академії так, що ті зсередини нагадують космоліт. В “Бенфіці” – можете уявити? – дітей тренують на тренажері 360S, де м’ячі вилітають нізвідки, і хлопець виконує вказівки ШІ.

А в “Динамо” – вказівки Іщенка.

Чоловіка, до речі, запевняли, що найкраще виконують його племінник і зять. Треба-но їх в старт поскоріше.

***

Чоловік попиває водичку на терасі, а вулицею по справах ідуть люди – усі з 2026 року.

Йому до них діла нема, він мріє про 1997-й.

Якийсь батько веде сина на перегляд в школу житомирського Полісся, що проходить тут же в Києві. Ну не дурість? Адже малий точно хоче грати за “Динамо”. Усі хочуть…

І дивитися “Динамо” теж всі хочуть. Той єдиний пул – така дурниця…

І ходити в біло-синіх футболках мріє весь Київ, так що