95 років з дня народження Джона Ле Карре: класика шпигунського жанру
Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження Джона Ле Карре — автора, який кардинально змінив сприйняття шпигунства. Він демонструє, що справжня боротьба систем — це не епічні битви, а сіра, виснажлива бюрократична рутина, переповнена зрадами та моральними компромісами. Британські спецслужби в його творах можуть бути не менш безпринципними і жорстокими до своїх агентів, ніж їхні супротивники.
Попри те, що більшість романів Ле Карре відбуваються в часи Холодної війни, його книги залишаються актуальними й сьогодні. Екранізації, такі як «Шпигун, вийди геть!» (2011) з Гері Олдменом, Коліном Фертом і Бенедиктом Камбербетчем, а також мінісеріали «Нічний адміністратор» (2016) з Томом Гіддлстоном і Г’ю Лорі та «Маленька барабанщиця» (2018) з Флоренс П’ю, викликали великий інтерес і були успішними серед глядачів.
Джон Ле Карре — письменник, який назавжди деромантизував шпигунство
Фото: Wikimedia Commons
Сьогодні є ще одна причина згадати цього класика шпигунського жанру. Його роботи слугують відмінним ключем до розуміння, як Україна зараз зіштовхується з реальними безжальними та прагматичними заходами Realpolitik.
Україна довгий час спілкувалася зі своїми союзниками на основі цінностей, але нинішня ситуація між Києвом і Вашингтоном показала: цінності функціонують найкраще, коли вони співпадають з національними інтересами. Адміністрація Трампа тисне на Україну і одночасно йде на поступки Москві, керуючись власними енергетичними та внутрішньополітичними міркуваннями, тоді як ЄС і ключові європейські держави намагаються активізувати свою підтримку України. Сьогодні навіть звичний нам «Захід» не слід сприймати як одностайний політичний утворення.
Ле Карре не радить своїм читачам припиняти довіряти союзникам, але жодна країна не повинна очікувати безкорисливості. Кожна держава передусім дбає про власне виживання. Тому союзник може роками допомагати, а потім змінити курс, якщо перестанете бути для нього вигідною ставкою. Це — зворотний бік західної Realpolitik: мораль, вірність і людське життя можуть виявитися витратними статтями. Прикладом цього є головний герой роману «Шпигун, що прийшов із холоду» Алек Лімас.
Протягом усього свого життя Ле Карре повертався до незручного питання: що залишалось від західних цінностей, коли вірність їм коштує надто багато? Тож проблема сьогодні не стільки в тому, чи зрадить Америка Україну, скільки в тому, наскільки далеко Вашингтон готовий відійти від принципів, на яких тривалий час базувалася його підтримка України.
Так само Ле Карре не закликає до цинізму. Його світ пропонує кориснішу формулу виживання: виживає той, хто краще розуміє чужий цинізм. Це суть аналітичного підходу Джорджа Смайлі, одного з улюблених персонажів письменника. Якщо дотримуватись цієї логіки, Україні варто перестати очікувати від союзників співчуття і навчитися будувати стосунки на основі спільних інтересів.
Постер фільму “Шпигун, вийди геть!”
Якщо перенести логіку світу Ле Карре на сьогоднішню політику, держава стає вразливою, коли її безпека залежить від того, як інші оцінюють її цінність. Українська зовнішня політика має бути витриманою так, щоб підтримка Києва відповідала інтересам Вашингтона, незалежно від того, хто займає Білий дім. Для Америки сильна Україна означає стримування Росії без участі американських військ, доступ до українського досвіду сучасної війни та технологій дронів, спільне виробництво озброєння, а також забезпечення безпеки в Чорному морі і на сході НАТО.
Справжнє питання не в довірі до Америки та Європи, а в тому, чи вміємо ми вчасно розпізнавати, коли інтереси союзників починають віддалятися від наших — і що ми можемо зробити з цим. Головне — чи зможемо надалі забезпечити, щоб для союзників відмова від підтримки України стала занадто дорогою. Можливо, саме це досвід зможе позбавити Україну геополітичної наївності.
Щиро Ваш, Джордж Смайлі, офіцер ордена Британської імперії.
