Завершився п’ятий гранд-турнір із сумо у 2026 році. П’ятнадцять днів на арені “Рьоґоку Кокуґікан” у Токіо стали справжнім випробуванням для учасників.
Падіння фаворитів, несподівані результати, травми та інтрига в боротьбі за Кубок Імператора – Aki Basho подарував чимало приводів для обговорення.
Особливу увагу українських уболівальників привернув Данило Аонішікі Явгусишин. Наш земляк залишався серед претендентів на головний трофей до останнього дня, хоча після перших шести поєдинків його шанси на чемпіонство виглядали примарними.
Голлівудська розв’язка
Після шести днів 22-річний українець мав баланс 3-3. Він виступав із тейпованими ногами, а перед ним чекали непрості поєдинки з представниками вищих рангів. Та навіть досягнення качі-коші (мінімум вісім перемог за турнір) можна було б вважати успіхом.
Проте Аонішікі не тільки виконав це завдання, а й розгорнув справжню чемпіонську гонитву. Спочатку він здобув п’ять перемог поспіль, що дозволило уникнути кадобану – статусу, за якого озекі ризикують втратити свій ранг у разі ще одного маке-коші (7-8 та гірше) поспіль.
Після цього почали з’являтися припущення, що українцю варто достроково завершити виступи. З огляду на проблеми зі здоров’ям, така обережність могла б запобігти загостренню травм і дозволити спокійно підготуватися до листопадового турніру в Фукуоці.
Однак Данило вирішив продовжити боротьбу. І не помилився. Він здобув ще три перемоги поспіль, послідовно здолавши Кінбозана, який на момент зустрічі з українцем також мав баланс 8-3, а потім і двох своїх колег за рангом – озекі Котозакуру та Кірішіму.
Додаткової інтриги турніру додав йокозуна Оносато. Японець нарешті відновився після травми плеча й міг повноцінно використовувати обидві руки.
Хоч його пересування на дохйо не завжди було бездоганним, особливо коли доводилося відступати, Оносато рідко дозволяє суперникам нав’язувати свою боротьбу. Значні габарити та фізична потужність дозволяють йому домінувати над більшістю опонентів.
Після 12 днів Дайкі Накамура мав лише одну поразку й упевнено очолював турнірну таблицю. Проте на фініші йокозуну спіткала несподівана серія невдач. Спочатку його здолав Кірішіма, а наступного дня Оносато поступився ще й Котозакурі.
Завдяки сильному фінішу Аонішікі та двом поспіль поразкам Оносато обидва рікіші підійшли до фінального дня з однаковим балансом – 11-3. Саме їхня дуель мала визначити володаря Кубка Імператора.
Стандартна тактика не спрацювала
Однією з головних особливостей сумо Аонішікі є його вміння діяти на випередження і використовувати технічну підготовку. Після тачі-ай українець часто намагається зайняти вигідну позицію всередині стійки суперника, а завдяки мобільності та базі дзюдо шукає можливість захопити маваші (пояс). У його арсеналі є чимало варіантів: від виштовхування до підніжок і ефектних кидків.
Але Явгусишин не належить до найвагоміших сумоїстів макуучі. Зростаючи до 181 см, він важить близько 142 кг, тому в протистояннях із потужнішими опонентами часто покладається на техніку та швидкість.
Проте проти Оносато звична тактика українця майже не спрацювала. До вирішальної сутички йокозуна мав чотири перемоги в п’яти очних поєдинках з Аонішікі, більшість з яких здобув упевнено.
Єдиний виняток трапився лише два місяці тому на липневому турнірі в Нагої, коли перемога українця була пов’язана не стільки з його перевагою, скільки з помилками Оносато, який тоді ще не повністю відновився після травми.
Фінальна сутичка Aki Basho нагадувала попередні протистояння. Аонішікі традиційно спробував атакувати з низької стійки, намагаючись зайняти вигідну позицію. Однак цього разу Оносато не дозволив українцю розвинути атаку.
Японець не став втягуватися у затяжну боротьбу за захоплення маваші, а натомість скористався перевагою у фізичній силі та довжині рук. Йому вдалося зупинити просування Аонішікі простим, але ефективним тиском долонею в район шиї та обличчя.
Українець не зміг швидко нейтралізувати цю реакцію. Оносато повністю захопив контроль і зрештою здобув перемогу, яка принесла йому Кубок Імператора.
Сльози йокозуни
У сумо не заведено демонструвати емоції на дохйо та під час офіційних церемоній. Радість, розчарування чи гнів зазвичай залишаються поза увагою публіки. Проте цього разу Оносато не зміг стримати сліз під час нагородження.
І його реакція цілком зрозуміла. Востаннє Кубок Імператора японець здобував ще рік тому. Для сумоїста з найвищим рангом йокозуна така перерва стала серйозним випробуванням.
Протягом останніх місяців Оносато неодноразово опинявся в центрі уваги через невдалі виступи. Уболівальники висловлювали невдоволення, а голова Японської асоціації сумо Хаккаку закликав його “повернутися на переможний шлях”. Від представника такого рангу традиційно очікують домінування, а будь-яка тривала серія невдач викликає запитання.
Ситуація ускладнювалася прикладом його ояката (тренера) – колишнього йокозуни Кісеносато. Через численні травми наставник Оносато провів у найвищому ранзі лише 11 турнірів, повністю пропустивши чотири з них. Він “пішов на пенсію” у 33 роки.
Самі ж Оносато лише 26. Він ще має чимало часу для формування власної спадщини в сумо, проте очікування від нього вже зараз надзвичайно високі.
Перемога на Aki Basho стала для японця значно більшою подією, ніж просто здобуття чергового трофея. Це можливість перервати невдалу серію, позбутися частини критики та довести, що він здатен відповідати вимогам найвищого рангу.
Тож сльози Оносато після фінальної сутички стали підсумком турніру. За ними стояли місяці невдач, тиск з боку вболівальників і прагнення знову довести власну спроможність.
Сергій Шіші Соколовський має залишитися в топ-10 маегашир
Успішний виступ на липневому турнірі в Нагої, де Сергій Шіші Соколовський здобув 10 перемог за 15 поєдинків, дозволив українцю піднятися до дев’ятого рангу маегашира перед Aki Basho.
У Токіо наш співвітчизник завершив турнір із балансом 7-8. Цей результат означає маке-коші, проте навряд чи призведе до суттєвого падіння в наступному банзуке – офіційному рейтингу сумоїстів.
На позицію Шіші впливатимуть результати інших рікіші. Зокрема, Кінбозан і Вакамотохару, які були нижче українця, провели успішний турнір і мають підстави розраховувати на підвищення. Водночас Ічіямамото, який перед травневим турніром дістався другого рангу маегашира, продовжує невдалу серію, тричі поспіль зазнаючи маке-коші: 6-9, 6-9 та 4-11.
Це може зіграти на користь українця під час формування нового банзуке. Тож навіть попри негативний баланс Шіші має шанси зберегти місце серед десяти найкращих маегашир.
Сам виступ Сергія залишив неоднозначне враження. З одного боку, українець продемонстрував кілька видовищних перемог, у яких проявив свої технічні навички та вміння нав’язувати суперникам власний стиль боротьби.
З іншого – залишилися проблеми, які переслідують його вже не один турнір. Зокрема, Соколовському іноді бракує балансу в протистояннях зі швидшими та мобільнішими суперниками. Це особливо помітно, коли опоненти змушують українця змінювати напрямок руху або атакувати з незручних позицій.
Не завжди вистачає й сили в руках, особливо під час боротьби за захоплення та утримання суперника. Водночас не варто забувати, що наприкінці травня Шіші переніс операцію на плечі.
Під час хірургічного втручання йому видалили п’ять сантиметрів деформованої кістки, тому повне відновлення фізичних кондицій потребує часу.
У листопаді українець матиме нагоду знову перевірити свої сили в поєдинках із представниками середини та верхньої частини банзуке. Наступний турнір дасть змогу краще оцінити його прогрес
