Влітку 1973 року дружина генерала Августо Піночета, відомого антикомуніста, запитала, чому він не очолить змову проти соціаліста Альєнде. «Я служу державі, а не президенту», — була його відповідь. Тим не менш, лише через два тижні після призначення командувачем сухопутних військ Піночет наказав бомбити президентський палац.
Коли йдеться про Чилі за часів Августо Піночета, суспільство зазвичай ділиться на дві групи.
Перша — ті, хто вважає генерала «сильною рукою», що звільнила країну від лівих популістів і «навела порядок». Зазвичай це висловлюють представники правого спектру.
Друга група — представники лівиць і лібералів — засуджують жорстокі методи Піночета і відзначають, що навіть якщо його цілі були благими, його методи не можна виправдати.
Проте існує й третій погляд на події, який у міжнародному контексті раніше згадувався рідше, але в останні роки набирає популярності.
Фокус досліджував деталі і наслідки перевороту під проводом Августо Піночета, а також їхній вплив на світ.
Сальвадор Альєнде: чесний президент-соціаліст
У 1970 році соціаліст Сальвадор Альєнде виграв вибори в Чилі. Це був рідкісний випадок, коли прихильник СРСР отримав владу демократичним шляхом, хоч і за певної підтримки Кремля. КДБ фінансувало його кампанію, в той час як ЦРУ також проводило кампанії проти президента з Вашингтона.
Після приходу Альєнде до влади були націоналізовані ключові сектори економіки Чилі, зокрема банки та компанії, що видобували, переробляли та експортували мідь, яка до цих пір належала американським компаніям. Це, звісно, викликало обурення у Вашингтоні.
Тим часом Альєнде вітали як першого демократично обраного соціаліста в світі, бо раніше вважалося, що соціалісти можуть прийти до влади лише через революцію.
Склянка молока серед порожніх полиць
Однак реальність швидко стала гіршою. Уряд Альєнде запровадив державну регуляцію цін, але на полицях магазинів зникали товари. Уряд навіть зобов’язав забезпечити всіх дітей до 15 років безкоштовною склянкою молока на день — але джерела молока не були доступними.
Водночас світові ціни на мідь обвалилися, що призвело до економічного краху Чилі. Інфляція сягнула сотень відсотків, а дефіцит став нормою.
Альєнде намагався отримати допомогу у СРСР, відвідавши Київ під час свого туру, але радянський уряд не надав йому суттєву підтримку. Таким чином, перший демократично обраний соціаліст опинився один.
Тим часом США переживали поразку у В’єтнамі і не могли допустити, щоб «ще одна Куба» виникла на їхньому континенті. Президент Річард Ніксон під час таємної наради заявив, що «економіка Чилі повинна ридати». І дійсно, у 1973 році країну охопила хвиля страйків — протестували всі, від домогосподарок до далекобійників. На цій фоні в червні 1973 року бунтував танковий підрозділ. Бронемашини просувалися до урядового кварталу, але президента врятував генерал Августо Піночет, командир столичного гарнізону.
Тоді Альєнде призначив Піночета командувачем Сухопутними військами, і лише через два тижні в Чилі відбувся військовий переворот, який став відомим в історії. За кілька годин було повалено уряд, а країна змінила свій політичний режим.
Всього за кілька годин було знесено уряд і у країні повністю змінився політичний режим
Бойові кораблі, які вийшли в море на навчання, змінили курс і почали надавати вогневу підтримку військам та авіації, що атакували Сантьяго. Генерал Піночет очолив переворот, але без підтримки інших військових керівників він би не зміг його реалізувати. Саме вони створили військову хунту, яка управляла країною наступні два десятиліття.
Спалення книжок у перші дні хунти
Фото: Википедия
Збройні сили завдали ударів по опозиційних радіостанціях і газетних редакціях. Альєнде із кількома сотнями прихильників забарикадувалися у своєму палаці, він намагався протистояти військовим. Зрештою, президента знайшли мертвим з вогнепальним пораненням. За офіційною версією, він скоїв самогубство з пістолета, який подарував йому Фідель Кастро.
Стадіон, так стадіон
Хунта оголосила про розпуск парламенту, заборону профспілок та введення цензури в ЗМІ. Було запроваджено комендантську годину, а правопорядок — справжнє полювання на прихильників Альєнде. Силовики отримали широкі повноваження і могли заарештовувати тих, кого підозрювали в симпатіях до колишнього президента, а від роззброєних людей з вулиці — розстрілювати на місці.
