Громади Львівщини інвестували понад 3,1 млрд грн на потреби під час війни
Протягом восьми місяців цього року громади Львівської області виділили більше ніж 3,1 млрд грн на потреби, пов’язані зі збройною агресією Росії. Це становить 11,2% від усіх видатків місцевих бюджетів, без урахування цільових трансфертів.
Бюджетні пріоритети різних громад
Громади визначають свої бюджетні пріоритети по-різному, і різниця в показниках є суттєвою. Найбільшу частку видатків на оборону та інші потреби, пов’язані з війною, мають:
- Сокільницька громада – 32%
- Підберізцівська – 26,2%
- Моршинська – 22,7%
- Славська – 19,1%
- Заболотцівська – 18,9%
Якщо розглядати загальні суми, то найбільше на допомогу армії виділила Сокільницька громада — 86 млн грн.
З обласного бюджету за цей період на оборонні потреби було направлено понад 885 млн грн, що становить 18,4% усіх видатків обласного бюджету.
Ситуація в окремих громадах
Є громади, де витрати на потреби, пов’язані з війною, становлять лише 2–3% від загальних видатків:
- Підкамінська – 2,6%
- Бісковицька – 2,9%
- Сокальська – 2,9%
- Перемишлянська – 3,2%
- Турківська – 3,4%
Загалом 18 громад Львівщини виділяють на ці цілі менше ніж 5% своїх видатків. Водночас у більшості з них частка все ж зростає порівняно з минулими бюджетними періодами.
Заклик до дії
Керівникам громад рекомендується ще раз переглянути свої бюджети, проаналізувати кожну статтю видатків і виявити можливості для спрямування додаткових ресурсів на оборону та інші потреби, що виникли через війну. Якщо така можливість є — її варто використовувати.
Я закликаю жителів Львівщини цікавитися бюджетами своїх громад. Важливо звертати увагу не лише на те, що будується або ремонтується поруч, а й на те, скільки ваша громада виділяє на оборону і чому саме стільки. Ставте запитання своїм керівникам та депутатам. Це ваші податки, і ви маєте право знати, які пріоритети фінансуються вашими коштами.
Кожна громада має максимально використати свої можливості, щоб підсилити наших оборонців. Це наш обов’язок!

Це ж куди такі гроші йдуть? Люди живуть на межі бідності, а ми витрачаємо мільярди на те, що й так усім відомо! Хто контролює ці витрати? Досить вже!