Деймона Гілла нагородили орденом Британської імперії
25 березня 1997 року Королева Великої Британії Єлизавета II вручила Деймону Гіллу орден Офіцера Британської імперії (OBE) в Букінгемському палаці.
Деймона Гілла нагородили за видатні досягнення в автоспорті та титул чемпіона світу Формули-1.
Цей момент став особливим, адже 34 роки тому його батько, Грем Гілл, також отримав цей орден в тому ж місці з рук тієї ж монархині.
«Бути сином Грема Гілла – це і благословення, і прокляття. Це відкрило багато дверей, але також означало, що мене завжди порівнювали з людиною, яка була іконою. Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що я не маю бути ним – я маю бути собою».
Сьогодні багато підлітків повторюють шлях своїх батьків, здобуваючи успіх у їхній справі. Наприклад, Макс Ферстаппен, але ще 30 років тому спадкоємці легендарних гонщиків обирали інший шлях.
Грем Гілл – легенда 60-х
Для різних поколінь легенди Формули-1 виглядають по-своєму: для молоді це Макс Ферстаппен і Льюїс Гамільтон, для старших – Шумахер, Сенна, Прост, а для ще більш старшої гвардії – Лауда, Гант, Фіттіпальді. Але до них, у 60-х роках, був гонщик на ім’я Грем Гілл, який уособлював цю легенду.
Грем Гілл розпочав свою кар’єру в автоспорті на мотоциклі у 1954 році, а потім перейшов до гоночного автомобіля Купер. Він потрапив до команди завдяки оголошенню в газеті, незважаючи на те, що до 24 років не вмів керувати автомобілем.
Гілл став механіком команди Lotus, де його talent виявився під час тестування боліда. У 1958 році він дебютував у Формулі-1 на Гран-прі Монако. Грем Гілл утримував рекорд за кількістю перемог у Монако до 1993 року, коли його перевершив Айртон Сенна.
Грем Гілл утримував рекорд за кількістю перемог у Монако до 1993 року, коли його перевершив Айртон Сенна.
Після дебюту Гілл перейшов у команду Owen Racing Organization, де здобув своє перше чемпіонство в 1962 році. Його успіхи не були випадковими, адже він відрізнявся уважністю до деталей та вмінням працювати з технікою.
У 1968 році, після загибелі Джиммі Кларка, Гілл став лідером команди та здобув титул чемпіона світу. Попри це, він створив власну команду “Embassy Hill Racing” після виходу з BRM. Однак у 1975 році його літак зазнав аварії, внаслідок якої Гілл загинув разом з членами команди.
Через роки його син Деймон повторив шлях батька, почавши з мотоциклів, а згодом став чемпіоном світу Формули-1.
У пошуках себе
Деймону Гіллу було 15 років, коли загинув батько. Після себе Грем залишив мотоцикл і борги. Страхова компанія відмовилася виплачувати компенсацію за аварію, а всі заощадження пішли на судові витрати.
«Я не дуже добре знав свого батька, ми не так часто бачились. Мене не цікавили гонки, а батько завжди був зайнятий».
Деймон почав працювати кур’єром на мотоциклі, вчитися грати на гітарі, заснував групу “Sex, Hitler and the Hormones”. Він сховався від болю у музиці та мотоциклах.
У 1983 році він почав брати участь у мотокросових перегонах, а в 1984 році здобув свою першу перемогу. Мати Деймона, Елізабет, була проти мотоциклів, тому оплатила курси в автошколі, де він вперше сів за кермо автомобіля.
Автогонки
Деймон Гілл почав серйозно займатися автогонками лише у 23 роки, без досвіду участі в офіційних змаганнях. Спочатку його кар’єра не брала обертів, але з часом, у 1991 році він став тест-пілотом команди Williams-Renault.
Його дебют в Формулі-1 відбувся у віці 32 років за команду Brabham. Однак у 1993 році він приєднався до Williams, де почав змагатися на рівні з кращими, здобувши першу перемогу на Гран-прі Угорщини.
У 1994 році його напарником став Айртон Сенна. Сезон закінчився трагічно: Сенна загинув під час гонки, а Гілл став чемпіоном світу.
Чемпіон світу
У 1996 році Гілл виграв свій титул, ставши першим сином чемпіона світу, який повторив досягнення батька. Цей момент залишився в пам’яті, адже він мріє про те, щоб батько був поруч, щоб побачити його тріумф.
«Єдине, про що я шкодував у Сузуці, коли перетнув фінішну лінію, це те, що його (батька) не було поруч, щоб це побачити».
Після завершення кар’єри Гілл працював в автоспорті, публікував статті, займався бізнесом. Його історія показує, як можна досягти успіху, не маючи видатного таланту, завдяки наполегливій праці та вірі в себе.
