Ісландія зберегла статус-кво у відносинах з ЄС
Ісландія ухвалила рішення зберегти існуючий рівень відносин з Європейським Союзом, який країна формувала протягом десятиліть, будучи членом Європейської економічної зони та Шенгенської зони.
29 серпня на референдумі виборців запитали, чи варто відновлювати переговори про вступ до ЄС, які були призупинені у 2013 році під час перебування при владі євроскептичного уряду. Уряду стало відомо про загрози з боку США щодо можливого анексії Гренландії, що спонукало Рейк’явік прискорити проведення плебісциту, планованого до кінця 2027 року.
Уряд вважав, що безпекові гарантії, які надає членство у блоці, стануть вагомим аргументом для поновлення переговорів. Однак громадяни країни не підтримали ці сподівання.
47,2% ісландців висловилися “за” поновлення переговорів, тоді як 52,8% – “проти”, вирішивши, що потенційні переваги від вступу до ЄС не перекривають ризики, пов’язані з членством. Таким чином, питання про членство у найближчому майбутньому закрито.
Навіть попри те, що ісландське суспільство піддалося атакам дезінформації щодо рибальства та “європейської армії”, виступати проти результатів плебісциту стало небезпечно.
Проєвропейські політики Ісландії намагаються пом’якшити наслідки поразки, запевняючи, що країна не відвернулася від ЄС і планує далі зміцнювати співпрацю.
Проте результати референдуму стали ударом для репутації Європейського Союзу, який намагається зробити розширення частиною своєї стратегії у відповідь на геополітичні виклики. Ісландія має значний рівень готовності до вступу (75%), що теоретично дозволяло б їй швидко завершити переговори та стати наступним членом ЄС, але країна вирішила залишитися за його межами.
Як ісландці проголосували проти вступу в ЄС
Прем’єр-міністерка Ісландії Кріструн Фростадоттір підтвердила, що референдум щодо переговорів з ЄС планується провести у лютому 2026 року. Чинний уряд, що прийшов до влади у 2024 році, обіцяв поновлення переговорів, тому це рішення не стало несподіванкою, але було обумовлено конкретними обставинами.
Заяви президента США Дональда Трампа щодо Гренландії та натяки на Ісландію стали тригером для прискорення проведення референдуму. Протягом кампанії розрив між прихильниками та противниками поновлення переговорів залишався незначним, а соціологи перед голосуванням не бачали явного фаворита.
Явка на референдумі склала 82,5% — найвища з 2009 року. З понад 220 тисяч зареєстрованих виборців, 118 040 проголосували проти поновлення переговорів, а 105 339 – за.
Прем’єрка Фростадоттір заявила, що поважає волю виборців, проте не вважає результатом відмови від співпраці з ЄС. Вона підкреслила, що Ісландія продовжить тісно взаємодіяти з Євросоюзом, захищаючи свої інтереси.
Це рішення фактично означає збереження статусу кво. Водночас Фростадоттір намагалась подати поразку як крок вперед, запевняючи, що питання формату співпраці з ЄС залишилося на порядку денному.
Однак реальність є більш євроскептичною: якщо не відбудеться суттєвих змін, наступний уряд навряд чи знову розгляне питання вступу. Та й для європейських партнерів переговори з Ісландією стали менш пріоритетними через непередбачуваність суспільства.
“На 75% член ЄС”. Як уряд агітував і чому це не спрацювало
Одна з особливостей ісландської ситуації є високий рівень інтеграції з ЄС, попри офіційне нерозташування в блоці. Уряд стверджував, що країна вже фактично є членом на 75%, оскільки Ісландія ухвалила близько 9 тисяч правових актів ЄС.
Однак це ускладнило кампанію “за”, оскільки виборці задавали питання про доцільність подальшої інтеграції, коли вони вже отримують вигоди від єдиного ринку. Крім того, решта 25% інтеграції стосуються чутливих тем, таких як рибальство та сільське господарство.
Прихильники членства вказували на нездатність Ісландії впливати на формулювання правил, які вона виконує. Водночас вони заявляли, що на референдумі питання членства не буде остаточно вирішено без проведення переговорів щодо умов.
Економічні аргументи також грали роль: висока інфляція в країні і нижчі кредитні ставки в ЄС могли б забезпечити більшу стабільність економіки. Додатково акцентувалась безпекова співпраця в умовах зміни балансу сил у Північній Атлантиці.
Проте, усі ці аргументи не переконали противників вступу. Вони наголошували на небезпеках втрати контролю над національними ресурсами.
Чому Ісландія сказала “ні”
Для противників вступу ключовим питанням став вилов риби, адже рибальство є важливою частиною не лише економіки, а й національної ідентичності. Спільна рибальська політика ЄС викликала занепокоєння, разом із страхами стосовно сільського господарства та енергетики.
Кампанія “ні”, профінансована краще за “так”, подавала вибори як вибір між збереженням наявної моделі відносин та передачі частини повноважень Брюсселю. Референдум став засобом захисту національного суверенітету.
Серед прихильників “ні” були рибалки, фермери та виборці в сільських районах. Ця аргументація виявилась особливо переконливою поза столицею, де “ні” перемогло у всіх округах.
Нещодавно зросла частка молоді, яка виступає проти переговорів з ЄС. За останні місяці вона змінилася на протилежну сторону: з 63% на підтримку до 60% проти.
У підсумку, прихильники “ні” надали простішу та конкретнішу історію, ніж прихильники “так”, переконуючи, що майбутні вигоди не стоять на кону, якщо можна втратити вже наявні переваги.
Опозиція у наступі
Результат референдуму став подарунком для опозиції, яка почала вимагати зміни пріоритетів уряду або навіть його відставки. Лідери опозиційних партій назвали результати важким ударом для чинного кабінету.
Лідерка Прогресивної партії охарактеризувала підсумки як “перемогу молоді”, тоді як інші політики пригрозили, що тепер необхідно відкласти питання вступу, хоча є ймовірно, що це питання знову повернеться в майбутньому.
До зміни пріоритетів закликають також бізнес-кола, що очікують від уряду реформ для покращення економічних умов в країні.
Подарунок євроскептикам Європи
Ісландське “ні” не означає відмову від відносин з ЄС, а навпаки, підтверджує тісну співпрацю. Багато європейських політиків відзначили, що Ісландія залишається надійним партнером у рамках ЄЕЗ.
Втім, референдум став втраченим шансом для ЄС, адже вступ Ісландії міг би підкреслити привабливість європейського проекту. Тепер це питання залишається відкритим.
Ісландія, як і інші заможні європейські країни, вже відмовлялася від членства в ЄС в минулому. Можливо, цей референдум не останній для країни, якщо виникнуть нові обставини, що вплинуть на думку суспільства.
