Збірна України з футзалу безперечно є найбільш успішною серед всіх командних видів спорту в країні. Два “срібла” чемпіонатів Європи та “бронза” чемпіонату світу — хто ще може похвалитися такими досягненнями?
Остання медаль була здобута в 2024 році, що надало потужного імпульсу для популяризації футзалу в Україні. Гравці та тренери зазначають, що це суттєво вплинуло на розвиток спорту.
“Футзал за останні роки змінився на краще. Раніше він був маловідомим, адже кількість глядачів і фанатів була низькою. Зараз футзал активно розвивається, і це, безумовно, пов’язано з успіхами збірної на Євро-2022 та ЧС-2024. Після чемпіонату світу футзал став більш впізнаваним, клуби підтягуються до збірної, але поки що не в такій мірі”, — говорить Ігор Чернявський, лідер збірної України та ХІТа.
Футзал дійсно розвивається. Але на якому він етапі зараз? Які зарплати у гравців, які бюджети клубів, наскільки популярний цей вид спорту серед дітей, і чи вистачає майданчиків для занять?
Ми відвідали тренування команд Екстра-ліги, спілкувалися з гравцями, тренерами та власниками клубів, а також з Асоціацією футзалу України. Тепер готові відповісти на всі запитання.
Але почнемо з історії.
Яким був футзал на початку незалежності України?
Для розуміння, до 1993 року в Україні не існувало федерації футзалу. Змагання проводились, але неофіційно. Лише в 1993 році, після створення федерації, стартував перший офіційний чемпіонат України.
Команд було багато, і вони були розподілені по всій Україні. Зараз із 10 клубів Екстра-ліги половина розташована в Києві або області. Схожа ситуація і в Першій лізі.
“Тоді було багато команд. Чи більше, ніж зараз? Це залежало від року. Іноді було 16-17 клубів у чемпіонаті, але не було ні Першої, ні Другої ліги, ні чемпіонатів у містах. Тільки Вища. Іноді намагалися провести Першу лігу, але загалом її не було”, — згадує ті часи Олександр Косенко, нинішній головний тренер збірної України.
Тоді не існувало футзальних шкіл — гравці приходили з “великого футболу”. Це були футболісти з команди Першої ліги або дублюючих складів. Косенко пояснює, що причина у зарплатах.
“Не було дитячих шкіл, хіба що ентузіасти самі організовували групи та тренували у залах. Усі приходили з великого футболу. Хоча всі справді хотіли грати у футбол, в той час у великому футболі були невеликі зарплати, а у футзалі деякі команди платили навіть більше, ніж у Першій лізі. Ось чому приходили кваліфіковані гравці”, — зазначає Косенко.
Які були зарплати тоді? До 1995 року — максимум 200-400 доларів. Але після вступу одеського “Локомотива” в чемпіонат ситуація змінилася — зарплати зросли до 500-900 доларів, а згодом і до 1-2 тисяч.
У 1999 році клуб розформували, але на той момент ринок вже змінився.
“Чи працювали гравці додатково? Це залежало від команд. Я, наприклад, не працював, бо мені вистачало зарплати. В більшості команд у 90-х таких випадків було мало”, — пригадує Косенко.
У середині 2000-х в чемпіонаті України почали з’являтися перші легіонери з Бразилії, що стало новим поштовхом для розвитку футзалу. Тоді ж нарешті з’явилися футзальні школи при клубах.
Але були й проблеми, які збереглися до сьогодні. По-перше — інфраструктура. Як і зараз, майже всі команди грали в університетських залах.
По-друге — повна залежність від власників. Трансферного ринку фактично не було — майже ніхто не платив за гравців. Спонсорів не існувало, і команди часто зникали з футзальної мапи.
“Раніше так само було. Були гроші у власника — була команда. Закінчилися гроші чи стало нецікаво — команди немає”, — каже Косенко.
Суддівські подвійні стандарти також були нормою.
“Лідерів судили по-іншому. Коли вони грали між собою, все залежало від інтересу суддів. Було й таке, що суддів заохочували: хтось грошима, хтось ще чимось. Це порівняно з моїм досвідом в “Шахтарі” та “Будівелі”. У Будівелі складно було отримати рішення на свою користь”, — пояснює тренер збірної.
Однак, підсумовує Косенко, зараз все стало набагато краще. З’явилися футзальні школи, покращилася якість організації турнірів.
“Зараз організація значно краща — є трансляції, повтори, огляди, багато футзалу висвітлюється. Зараз школи забезпечують якісний розвиток спорту. Раніше гравці приходили з великого футболу і довго адаптувалися. Тепер футзал навчають у Іспанії та Бразилії”, — зазначає він.
А що ж тепер?
В якому стані сучасний український футзал
Стан справ неоднозначний. З одного боку, все значно краще, ніж кілька років тому. З іншого — існують серйозні проблеми, зокрема відсутність арени.
Проблема 1: майданчики
Бронзовий призер сезону-2024/25 SkyUp (в 2025 році об’єднався з Авророю) грає в Олімпійському коледжі імені Івана Піддубного. Там же тренується новачок Екстра-ліги Фантом.
Авалон, який проводить вже другий сезон в найвищому дивізіоні, грає на майданчику Київського обласного спортивного фахового коледжу в Броварах. Досвідчений ХІТ та новачок Агромат грають у СК Центрального спортивного клубу ЗСУ.
Оскільки майданчики орендуються, їхня якість часто залишає бажати кращого. Нехтування стандартами призводить до того, що у Першу лігу допускаються зали, які не відповідають вимогам.
Гравці та тренери називають лише 2-3 арени в Україні, які можуть бути відзначені якістю — це майданчики Урагану (Івано-Франківськ), Атлетика (Дніпро) та Сухої Балки (поблизу Дніпра).
“На жаль, нині неможливо будувати нові майданчики через війну. Хоча є гарні арени. Наприклад, минулого року в Дніпрі з’явилися дві нові арени. Дуже гарні з якісним паркетом. В Івано-Франківську також є чудовий зал”, — пояснює Чернявський.
Цього літа Авалон витратив мільйон гривень на ремонт залу у Броварах.
Зал Авалона після ремонту
“Залів критично не вистачає. Їх просто немає фізично, і тепер неможливо знайти місце для нового будівництва. Ми ведемо переговори з містом, щоб стати інвестором для нового майданчика. Наша мрія — побудувати власну арену та академію. Поступово рухаємось у цьому напрямку”, — розповідає президент Авалона.
Проблема 2: фінансова залежність
Після сезону 2024/25 склад учасників чемпіонату України змінився. Тоді з Першої ліги піднялися Тайр Експерт (Одеса), Фурнітура (Коломия) та Авалон. Однак, цього року Одеса та Фурнітура зупинили виступи, а в Українську футзальну лігу піднялися Фантом та Агромат.
Чому? Причина — фінансові проблеми.
Клуби наражаються на великі фінансові виклики та часто залежать від власних коштів. Фінансова самодостатність є важким завданням для сучасного футзального клубу в Україні; тому співпраця зі спонсорами є критично важливою для їх виживання.
“Багато команд живе завдяки доходу та любові до справи своїх президентів. Авалон функціонує на моєму особистому фінансуванні. Наразі маємо партнера, який надає фінансову допомогу. Спонсори зазвичай не виявляють великого інтересу до футзалу”, — пояснює власник Авалона Богдан Московко.
Сам Московко зайшов у футзал як спонсор у 2017 році, а вже скоро став президентом клубу.
Футзальним клубам досить важко заробляти на продажах квитків — вони
