7 липня Виконком Міжнародного олімпійського комітету (МОК) ухвалив рішення, яке стало шоком для українців. Тимчасово поновив у правах Олімпійський комітет Росії (ОКР) та скасував свої рекомендації щодо обмежень для російських спортсменів. Це сталося на фоні ескалації війни, що триває під керівництвом Кремля.
У Москві святкують. Міністр спорту РФ, а також голова ОКР Михайло Дегтярьов заявив, що процес повернення Росії в міжнародний спорт “значно прискорився”.
Але чи дійсно агресор вже на п’єдесталі? І чи не зарано він святкує свою перемогу? Це залежить від активності України та наших союзників.
Рішення, яке нічого не гарантує
Ключове в рішенні МОК полягає в тому, що він не самостійно відкрив двері росіянам, а лише передав ключі міжнародним федераціям. Як вони скористаються цими ключами — відкриють замок або покладуть їх на полицю — це вже інше питання.
Рішення Комітету має рекомендаційний характер. Кожна федерація самостійно вирішуватиме, чи допускати представників РФ до змагань, і в якому статусі — з прапором чи без. Так само було і раніше з забороною для росіян та білорусів — рекомендації, які по-різному сприймали федерації.
Інтернет
Україні це надає значний простір для маневру. Міжнародні федерації стануть головним полем битви найближчими місяцями. Держава вже закликала зберегти спортивні санкції, і значна частина федерацій на цей заклик відгукнеться.
Нагадаємо, що під час зимової Паралімпіади федерації лижного спорту, біатлону, керлінгу та паралімпійського хокею фактично заблокували доступ росіян до Ігор, незважаючи на ганебне рішення Міжнародного паралімпійського комітету. Системна робота з федераціями може зривати плани Кремля.
Показова слухняність Москви
Щоб відновити свій статус, ОКР змушений був офіційно виключити зі свого складу так звані “олімпійські ради” з окупованих територій України та письмово підтвердити МОК, що не займатиметься там жодною діяльністю.
Це, безумовно, виглядає як показуха. Наступного дня Дегтярьов заспокоїв свою аудиторію, заявивши, що ОКР не залишить захоплені території.
Однак такі агресивні заяви російських спортивних чиновників спрямовані перш за все на внутрішню аудиторію. Перед світом Кремль змушений демонструвати певну маску пристойності. Вперше за роки великої війни Росія юридично зафіксувала свій відступ від “спортивних анексій”. Це означає, що тиск працює, і їм потрібно рахуватися з думкою світової спільноти.
Це дає Україні ще один інструмент: фіксувати кожне порушення взятих зобов’язань і вимагати від МОК повернути відсторонення.
Солідарність з Україною
За останній місяць ми спостерігали, що більша частина спортивного світу підтримує Україну.
Триразовий олімпійський чемпіон із санного спорту німець Фелікс Лох прямо заявив: “Це все ще війна, українських спортсменів убивають, а спортивні об’єкти руйнуються”.
Інтернет
Капітан волейбольної збірної Франції Антуан Брізар назвав повернення російських команд до міжнародного відбору скандальним і нелогічним.
Шведський легкоатлет, рекордсмен у стрибках із жердиною Арман Дюплантіс зазначив, що МОК обрав дивний час для свого рішення, адже ситуація з агресією РФ лише погіршилася.
Федерації теж підтримують бойкот.
Рада World Athletics продовжила повне відсторонення росіян і білорусів. Президент Себастьян Коу пояснив, що реального прогресу до миру немає, тому немає підстав щось змінювати. Позиція Світової легкої атлетики залишається взірцем принциповості.
Лижна федерація FIS і біатлонний союз IBU також залишаються непохитними. ФІФА і УЄФА не повернули російські команди та клуби. Більшість федерацій командних видів не наважилися на повноцінний допуск агресора. Є питання у волейболі, але навіть там, незважаючи на певні допуски, процес затягується: повернення РФ, якщо відбудеться, не раніше 2028 року.
Тонка юридична гра
Однак лише гучних заяв недостатньо. Росія веде війну проти нас не лише на полі бою, але й у судах. Вони використовуватимуть рішення МОК як аргумент.
Україні слід активніше включатися в цю боротьбу, надаючи докази тотальної мілітаризації російського спорту, публічної підтримки війни конкретними атлетами і функціонерами. Цим займається наш парламентський Комітет з питань молоді і спорту та робоча група, яку я очолюю.
Інший напрямок — діалог з урядами країн-партнерів. МЗС України вже закликало держави, які приймають змагання, не допускати на своїй території демонстрації російської символіки. Наступний логічний крок — візові обмеження, які є суверенним правом кожної держави.
Третій напрям — фінансовий тиск на МОК та федерації, лояльні до РФ. Дев’ять країн ЄС запропонували позбавити фінансування з європейських програм ті спортивні організації, які повертають росіян і білорусів. Це досить ефективний удар, адже для деяких спортивних чиновників гроші є найважливішими.
Четвертий напрям — персональні санкції. Нещодавно ЄС вніс до своїх санкційних списків Дегтярьова та президента ФІДЕ Дворковича. Останній зазнав поразки від України у Спортивному арбітражному суді (CAS), який забанив федерацію на три роки за “спортивні анексії”. Наразі Дворкович навіть склав із себе повноваження.
Getty Images
Україна
