Україна прагне отримати особливий статус в нових правилах Євросоюзу: можливості та виклики

Україна зробила важливий крок у переговорах з ЄС

Недавнє відкриття першого переговорного кластера в процесі вступу України до Європейського Союзу стало знаковою подією. Це відкриття надає Україні вагомі підстави наполягати на тому, що її не слід автоматично розглядати як звичайну третю країну в нових документах ЄС.

Хоча Україна ще не є державою-членом ЄС, вона вже не є просто зовнішнім торговим партнером. Як країна-кандидат, Україна прагне стати частиною внутрішнього ринку ЄС, здійснюючи реформи та захищаючи свою безпеку й безпеку Європи.

Ці реалії повинні відображатися не лише в політичних заявах, а й у конкретних регуляторних актах Європейського Союзу.

Приклад СВАМ

ЄС наразі активно змінює свої правила в різних сферах: від клімату до сільського господарства. Для України багато нормативних актів можуть здаватися технічними, але в них формується майбутнє економічного середовища для українського бізнесу.

Якщо Україна не буде згадана окремо, її автоматично віднесуть до третьої країни. Це означає, що українським виробникам доведеться дотримуватися тих же вимог, що й країнам, які не мають статусу кандидата і не ведуть переговори про вступ.

Це є політично неправильним та економічно небезпечним.

Яскравим прикладом необхідності особливого підходу для України є Механізм вуглецевого коригування імпорту (СВАМ). Формально цей механізм стосується імпорту з третіх країн, проте Україна зазнала значних змін з моменту ухвалення акту у травні 2023 року, оскільки її промисловість працює в умовах війни та зруйнованої інфраструктури.

У Регламенті ЄС 2023/956 про CBAM Україна прямо не згадана, але в статті 30(7) йдеться про виняткові обставини, які можуть враховуватися.

Це не означає автоматичного звільнення від CBAM, але засвідчує, що Європейська Комісія може оцінити ситуацію і запропонувати тимчасові заходи.

Для України це має стати основою для більш широкої адвокації.

Сталевий сектор: масштабування прикладу

Ще однією важливою темою є новий підхід ЄС до імпорту сталі, який замінить існуючий захист європейського ринку.

У цьому випадку Україна вже згадується прямо. Законодавча пропозиція акцентує увагу на необхідності врахування інтересів України, яка переживає надзвичайну безпекову ситуацію.

Цей прецедент не вирішує всіх проблем для української металургії, але формує правильну політичну та юридичну рамку: Україна не є “однією з багатьох” третіх країн.

Дії українського уряду

Необхідно запустити системну кампанію в Брюсселі: у кожному новому документі ЄС, що впливає на українську економіку, потрібно добиватися згадки про статус України.

Це не повинно бути просто політичним висловлюванням, а можливістю для:

• перехідних періодів;
• спеціальних процедур оцінки;
• гнучких строків імплементації;
• доступу до фінансової та технічної підтримки;
• врахування воєнних наслідків;
• окремого діалогу з Європейською Комісією;
• недискримінаційного підходу до українських виробників.

Особливо важливим є аграрний сектор. Сьогодні увага зосереджена на торгівлі та доступі до ринку, але нові європейські правила у сфері сільського господарства також мають значення.

Україна не повинна просити про “особливі пільги”, а навпаки – підкреслити, що готується стати частиною ЄС, і тому правила мають враховувати її перехідний статус.

Впровадження на практиці

Необхідно створити постійний механізм моніторингу нових нормативно-правових актів ЄС. Українська сторона має перевіряти:

• чи впливає документ на українських виробників;
• чи згадано Україну окремо;
• якщо ні – чи можна запропонувати формулювання, яке визнає статус України як країни-кандидата.

Це має бути спільною роботою уряду і бізнес-асоціацій, експертів, представників України при ЄС та європейських союзників.

Відкриття першого переговорного кластера – це початок нового етапу. Завдання України – домогтися, щоб її особливий статус у нових документах ЄС став нормою, адже для Євросоюзу Україна вже не просто третя країна.