4 червня 1798 року помер Джакомо Казанова — італійський авантюрист, мандрівник та письменник. Його зазвичай згадують як безсумнівного ловеласа, символа чарівності та романтичних завоювань. Однак такий образ лише поверхово відображає його складну особистість.
Попри те, що ім’я Казанови стало синонімом зваблення, сучасні дослідження свідчать, що він був значно більше, ніж просто романтичний авантюрист — він був письменником, інтелектуалом і уважним спостерігачем своєї епохи.
Найважливіша праця
Його ключовою роботою є “Історія мого життя” (Histoire de ma vie), видана вже після його смерті. Цей об’ємний твір налічує майже 4000 сторінок і написаний французькою мовою. У ньому Казанова не лише ділиться своїми любовними пригодами, а й детально описує європейське суспільство XVIII століття. Історики підтвердили багато персоналій і подій, згаданих у мемуарах, що робить їх цінним історичним джерелом.
Ранні роки та кар’єра в Церкві
Казанова народився у Венеції в 1725 році в родині театральних акторів. Мати, Джованна Марія Фаруссі, була відомою актрисою, а батько, Гаетано Казанова, працював актором і танцюристом. Через часті подорожі матері Джакомо виховувала бабуся, яка вплинула на його вибір кар’єри — вона наполягала на службі в Церкві.
Під її впливом Казанова вступив до семінарії та отримав звання священника, але його темперамент був далекий від дисциплінованого церковного життя. Відомий інцидент стався, коли Казанова проповідував у стані алкогольного сп’яніння, що свідчило про його невідповідність цій професії.
Подорожі та знайомства
На початку своєї кар’єри Казанова все ще виконував церковні функції. У 1742 році він подорожував як секретар церковної місії, відвідуючи такі міста, як Корфу та Константинополь. В Римі він зустрівся з Папою Бенедиктом XIV, який був вражений його дотепністю та розповідями, що призвело до надання Казанові деяких привілеїв.
Однак численні романтичні зв’язки незабаром змусили його залишити Рим, остаточно розірвавши його зв’язки з Церквою.
Важливий поворот у житті
Доля Казанови змінилася, коли він став скрипалем, вирушаючи на світські заходи. На одному з них він врятував життя впливовому сенатору, після чого той став його довічним покровителем. Завдяки цьому Казанова отримав можливість потрапити в елітні кола.
Щоб вразити своїх покровителів, він створив різні складні містичні системи, що принесло йому популярність та вплив, проте також призвело до любові до азартних ігор.
Романтичні зв’язки та скандали
Раннє доросле життя Казанови було наповнене численними романами, зокрема зі знаменитою Генрієттою та жінками з аристократичної та релігійної сфер. Сучасні дослідження підтверджують, що близько 120 його партнерок — це не числено для того часу; його унікальність полягала в прагненні до емоційного зв’язку.
Арешт і втеча
Казанова привернув увагу венеціанської таємної поліції через свою суперечливу діяльність. У віці 30 років його заарештували та ув’язнили в тюрмі “Леади” під Палацом дожів. Після півтора року ув’язнення вона почала готувати втечу, проявивши неабияку винахідливість та терплячість.
У результаті йому вдалося втекти з в’язниці, що стало визначною історією його життя, яку він часто розповідав аристократам по всій Європі.
Подорожі Європою
Після втечі Казанова почав подорожувати Європою, відвідуючи Францію, Італію, Швейцарію, Англію та Польщу. Його подорожі включали території, що нині є частиною України, де він спілкувався з місцевими аристократами.
Злети і падіння
Казанова домігся успіху в Парижі, де брав участь в організації державної лотереї та згодом здобув титул “Шевальє де Сейгальт”. Проте його успіх ніколи не був стабільним, супроводжуючись вигнаннями, ув’язненням та фінансовими проблемами.
У 1785 році він став бібліотекарем у Богемії, що поклало край його пригодницькому життю. Він сконцентрувався на написанні своїх мемуарів, базуючи їх на своїх багаторічних нотатках. Казанова помер у 1798 році, залишивши по собі твір, що є важливим свідченням епохи Просвітництва.
