Нещодавній бій Олександра Усика проти зіркового кікбоксера Ріко Верховена став яскравим підтвердженням того, що у суперважкій вазі не буває простих боїв. Експерти не сприймали цю зустріч всерйоз, прогнозуючи легку перемогу об’єднаного чемпіона світу, а букмекери майже не залишали нідерландцю шансів у класичному боксі.
Проте на ринзі габарити, нестандартний стиль і запекла агресія Ріко ледь не призвели до сенсації. Усик змушений був вийти на максимум, балансуючи на межі першої поразки в кар’єрі, щоб зрештою вирвати перемогу, нокаутувавши суперника наприкінці 11 раунду.
Це протистояння стало нагадуванням про те, що в історії суперважкої ваги є багато подібних випадків, коли фаворити виходять на ринг, впевнені у легкій перемозі, а повертаються, залишивши пояси і з ганебною репутацією.
“Чемпіон” зібрав хронологію з десяти епічних поєдинків, де самовпевненість лідерів була зламана залізною волею андердогів.
Джеймс Бреддок – Макс Бер (13 червня 1935 року)
У часи Великої депресії Джеймс Бреддок став символом надії для мільйонів американців. Після важких травм та серії поразок його кар’єра здавалася завершеною, і боксер працював у порту, отримуючи державну допомогу.
Тодішній чемпіон Макс Бер вважався найстрашнішим панчером епохи. Після боїв із ним один супротивник помер через травми, отримані в рингу, а смерть другого також пов’язана з його поєдинком.
Букмекери вважали шанси Бреддока дуже мізерними, приймаючи ставки з розрахунку 10 до 1 на користь фаворита. Однак андердог влаштував справжній тактичний шедевр.
Він нейтралізував атаки чемпіона, використовуючи залізний блок і постійні клінчі. Поки Бер розважав публіку, Джеймс методично покарав його за самовдоволення, раунд за раундом.
Після 15 виснажливих раундів судді віддали перемогу Бреддоку, що стало головною сенсацією першої половини двадцятого століття. Журналіст Деймон Раньйон охрестив нового чемпіона “Cinderella Man” (Чоловік-Попелюшка), що згодом стало основою для однойменного голлівудського фільму.
Кассіус Клей – Сонні Лістон (25 лютого 1964 року)
На початку 1964 року Сонні Лістон, колишній злочинець, вважався непереможним монстром, який вселяв жах у суперників. Коли молодий Олімпійський чемпіон Кассіус Клей отримав статус обов’язкового претендента, преса сприйняла це як вирок для юнака.
Журналісти побоювалися за здоров’я Клея, а коефіцієнти у букмекерів були 7 до 1 на користь чемпіона. На зважуванні Клей влаштував істерику, лікарі зафіксували у нього пульс 120 ударів за хвилину, підозрюючи нервовий зрив.
Однак у ринзі Клей вразив усіх: він був зібраним, неймовірно швидким та тактично досконалим. Опоненту залишалося лише спробувати встояти під атаками Клея, який активно ухилявся від ударів.
Навіть коли в п’ятому раунді Клей частково осліп, він вистояв завдяки чудовій реакції. На початку сьомого раунду Лістон просто відмовився підніматися зі стільця, що стало неймовірною сенсацією.
“Я перевернув цей світ! Подивіться на моє обличчя, на ньому немає жодного синця! Я найвеличніший король світу”.
Наступного дня Клей оголосив, що приєднається до “Нації ісламу” та змінить ім’я на Мухаммед Алі.
Ларрі Голмс – Майкл Спінкс (21 вересня 1985 року)
Ларрі Голмс підходив до бою у статусі легенди з рекордом 48-0. Для такого моменту його суперником став Майкл Спінкс, який набрав майже 11 кілограмів м’язів для цього мегафайту. Практично ніхто не вірив, що напівтяж зможе витримати сильний удар Голмса.
Проте Спінкс, завдяки унікальному плану, зміг нейтралізувати ритм чемпіона. Він активно контратакував і забираючи кінцівки раундів за рахунок вищої активності. Після фінального гонга судді прийняли сенсаційне рішення на користь Спінкса.
Голмс був настільки розлючений, що влаштував скандал на пресконференції:
“Мені 35 років, я б’юся з молодими чоловіками, а Роккі було 25, коли він бився зі старими”.
Майк Тайсон – Джеймс Даглас (11 лютого 1990 року)
Поєдинок у Токіо мав стати для “Залізного Майка” легкою розминкою перед боєм проти Евандера Холіфілда. Тайсон здавався непереможним, букмекери виставили коефіцієнт 42 до 1 на його користь.
Джеймса Дагласа сприймали лише як гейткіпера, але трагедія з його матір’ю перетворила його на ментального титана. Він шокував Тайсона жорстким джебом і не відступав.
У восьмому раунді Тайсон відправив Дагласа в нокдаун, але той піднявся. У десятому раунді Даглас влаштував справжнє пекло для Тайсона, ставши гучною сенсацією в історії спорту.
“Чому я переміг? Через мою маму… Благослови Господь її серце”.
Леннокс Льюїс – Олівер Макколл (24 вересня 1994 року)
Непереможний Леннокс Льюїс намагався захистити титул WBC, змагаючись із Олівером Макколлом, якого вважали міцним бійцем без елітної техніки. Експерти очікували легкої перемоги для Льюїса, але Макколл шокував усіх.
На початку другого раунду американець влучив у Льюїса, і той впав на ринг. Льюїс зміг підвестися, але стан його був критичним. Арбітр зупинив бій, фіксуючи технічний нокаут.
Джордж Форман – Майкл Мурер (5 листопада 1994 року)
Майкл Мурер, молодий чемпіон світу з рекордом 35-0, зустрівся з 45-річним Джорджем Форманом, який повернувся в ринг. Експерти вважали цей бій фарсом, але в десятому раунді Форман здійснив справжнє диво.
Мурер, що лідирував у поєдинку, зазнав нищівного удару, який відправив його на канвас. Форман став найстарішим чемпіоном світу в історії.
Евандер Холіфілд – Майк Тайсон (9 листопада 1996 року)
Напередодні бою Холіфілд вважався списаним ветераном, але він виявився ментально сильнішим. Холіфілд не злякався стартового штурму Тайсона і заволодів ініціативою.
На 11-му раунді рефері зупинив бій, підтвердивши сенсацію. Холіфілд повернув собі звання чемпіона світу.
“Я просто вірив у Бога та знав, на що я здатний”, – сказав Холіфілд після бою.
Леннокс Льюїс – Хасим Рахман (22 квітня 2001 року)
Поразка Льюїса стала прикладом недооцінки суперника. Він не проводив повноцінні тренування, натомість займався зйомками у фільмі. Рахман вклав усі свої сили в підготовку.
У ринзі Льюїс програв через нокаут, що стало другим і останнім його поразкою в кар’єрі. Рахман святкував свою перемогу.
“Я безупинно молився та важко тренувався. Один удар змінив усе”.
Володимир Кличко – Коррі Сандерс (8 березня 2003 року)
Володимир Кличко, молодий чемпіон WBO, зустрівся з 37-річним ветераном Коррі Сандерсом. Букмекери прогнозували легку перемогу українця, але Сандерс вразив усіх своєю швидкістю.
У першому раунді африканець двічі відправив Кличка в нокдаун, а в другому рефері зупинив бій, зафіксувавши один із найбільших апсетів в історії українського боксу.
Ентоні Джошуа – Енді Руїс (1 червня 2019 року)
Один із найгучніших апсетів в історії боксу відбувся за участю небитого олімпійського чемпіона Ентоні Джошуа. Через заміну суперника на короткому повідомленні виходить мексиканець Енді Руїс.
Джошуа спочатку відправив Руїса в нокдаун, але той не здався і відповів серією ударів. У сьомому раунді рефері зупинив бій.
“Мамо, я люблю тебе! Наше життя тепер зміниться!” – вигукнув Руїс після бою.
З
