В суботу, 30 травня, у Будапешті відбудеться фінал Ліги чемпіонів-2025, в якому зустрінуться ПСЖ та Арсенал.
Обидві команди мають у своєму складі висококласних майстрів, здатних вирішити долю матчу одним дотиком.
Одним з ключових гравців є лівий вінгер парижан Хвіча Кварацхелія.
У цьому сезоні грузин демонструє відмінну гру, особливо в важливих матчах, чому вже стали свідками Баварія, Ліверпуль та Челсі.
Чемпіон розповідає про успіх, який, здається, неможливо повторити.
***
На тренувальному полі академії Тбіліського Динамо головний скаут Темур Угрехелідзе спостерігає за молодими гравцями.
Хлопці грають не дуже, але він залишається спокійним.
Саме тут виросло 74% гравців, які отримали запрошення до збірної Грузії на найближчі матчі.
І саме тут починалась кар’єра Хвічі.
“Пам’ятаю його. Як можна забути? Перше, що кидалося в очі, це його характер. Кожного разу, коли він отримував м’яч, тягнув його вперед. Є багато хлопців, які, після кількох невдач, починають боятися, але він йшов 1 в 1 навіть після п’яти поспіль невдач”, – згадує Темур.
Батько відправив Хвічу до Тбілісі в день відкриття нової будівлі академії, куди запросили Кріштіану Роналду.
Ось він, Кварацхелія, намагається привернути увагу кумира.
Роналду став третім кумиром у його дитинстві. Другим був мадридець Гуті.
А першим, звісно, був його батько Бадрі, який грав за Шамкір і навіть отримав виклик до національної збірної.
“Чесно, не знаю, чому батько так вирішив. Ніколи не розмовляв з ним про це. Як на це реагували люди, теж не знаю”, – зізнається Хвіча.
Цей подвиг батька, що мама Хвічі Мака досі зберігає на старій відеокасеті.
А поруч – перші голи її відомого сина:
“Навіть коли він був маленьким хлопчиком, ніколи не грав тільки для розваги. Якщо втрачав м’яч, повертався назад, допомагав воротарю. Саме тому я знала, що в футболі з ним все буде добре, куди б він не потрапив”.
Їхня родина – мінгрелі, підгрупа грузинів, що живе на заході країни, у горах.
Ці люди пишаються винаходом хачапурі та своєю кмітливістю, адже потрібно мати розум, щоб вижити в складних умовах.
“Ми розумні та щирі. Якщо ми потиснули руку, все узгоджено, підпис не потрібен. Саме так слід розуміти й Хвічу. Це культура, у якій він виріс”, – переконує Бадрі.
Ось вони – ця сім’я.
Бадрі й Мака дуже пишаються Хвічею, адже вони не могли дати йому багато. Його юність пройшла в злиднях.
“Було важко. Без деталей. Думаю, ви зрозумієте, про що я”, – написав вінгер для Player`s Tribune.
На той час Хвічу не вважали зіркою академії Динамо, адже, за словами Угрехелідзе, солював нападник Сент-Етьєна Зуріко Давіташвілі.
Тим не менше, Хвічу став тим, ким ми його знаємо, завдяки жертовності, а вже потім – таланту.
“Якось він захворів на дуже сильний вірус, не міг тренуватися цілий місяць. Коли настав матч проти Сабуртало, Хвіча впросив тренера залишити його на лаві запасних. У перерві, коли воротаря Динамо вилучили, він вийшов на поле і забив три голи”, – з гордістю згадує Бадрі.
Батько має проблеми з серцем і йде від телевізора щоразу, коли настає критичний момент. Лікарі кажуть, що він давно б помер, якби не син.
У 18 років Хвіча переїхав до Москви, і після першої зарплати оплатив батькові операцію.
“А я навіть не просив, нічого не казав”, – згадує Бадрі, не стримуючи сліз.
***
Грузія, звісно, не дивує у своїй історії.
У цих краях є Мамука Джугелі, якого могли пам’ятати українські вболівальники, адже у 1990-х він грав за Темп, Таврію, Прикарпаття, Зорю-МАЛС та інші клуби.
По завершенні кар’єри Джугелі став агентом і до 2010-х здобув потужні зв’язки в РФ.
Хвіча потрапив до топ-60 молодих талантів світу за версією The Guardian у 2018 році, але тоді це нікому не цікаво було.
Він приїхав до Локомотива в лютому 2019 року, ледве повнолітній, наляканий, навіть російською мовою ще не володів. Єдиний гравець, який жив на клубній базі, забираючись серед лісу!
“Вночі на базі вимикали світло. Я йшов тренуватися вночі, у темряві. Коли охоронець чув, що хтось бігає, лякався”, – згадує він.
Далі його вигнали, бо в Локомотиві точилася внутрішня війна, про яку він навіть не здогадувався.
Привіт, Казань! З літа 2019 року Хвіча – гравець Рубіна, адже Джугелі мав хороші зв’язки там.
Цей період був дивним. З одного боку, Кварацхелія вражав і привертав увагу скаутів європейських клубів, з іншого – у жодному сезоні не забив більше 4 голів в РПЛ.
“Це ілюзія. Він міг забивати три голи за матч, але завжди шукав вишуканих деталей. Я постійно наголошував: “Не важливо, як гарно ти забив, головне – забити”, – скаржився тренер Лєонід Слуцкій.
Час розставив усіх по місцях.
Тренер, який не зміг достукатися до топ-гравця, опинився в Китаї.
Хвіча, втомлений від слабкої РПЛ, гратиме у другому поспіль фіналі Ліги чемпіонів.
До того ж, місяць тому він розірвав контракт із Джугелі, який залишився у минулому, не досягнувши того рівня, до якого прагнув Квара.
***
Кварадона, Квараваджо, Че Квара – так його називали в Наполі.
Але перед тим, як опинитися в Італії, Хвіча пограв за Динамо Батумі.
Історія не проста.
Коли Росія напала на Україну в лютому 2022 року, ФІФА дозволила іноземцям залишити обидва чемпіонати. Йшлося лише про оренди, але Рубін відпустив свого найціннішого гравця безкоштовно. Уявіть собі!
Звісно, на фоні грузинської ліги Квара виглядав богом – забивав та асистував у кожному матчі.
Лише після цього, влітку 2022 року, він переїхав до Наполі, сума трансферу залишилась невідомою. Бос “Партенопеї” Ауреліо де Лаурентіс не прагне прозорості.
З часом фінансовий звіт Динамо дав певні відповіді: 13,5 млн доходу від трансферів і 10 млн на невідомий рахунок. В той же час директор Рубіна Рустем Сайманов, старий знайомий Джугелі, покинув свою посаду.
Пу-пу-пу.
Але Хвічі-то що? Він у будь-якому випадку виграв. Ще кілька сезонів в російській лізі – і про високий рівень можна було б забути.
Кр
