Стовідсотковий фарс: матч, якого не було
Усе це відбувалося 21 листопада, але у 1973 році.
Інший світ, але теж розділений на два табори, у цій боротьбі малі країни – лише розмінна монета для торгу.
Збірна СРСР мала приїхати на стиковий матч за право зіграти на чемпіонаті світу-1974 до Чилі, проте не зробила цього, коли Сантьяго перейшов із соціалістичного табору до капіталістичного.
Що було робити ФІФА? Блохіна, Онищенка й інших позбавили Мундіалю.
А тим часом у Сантьяго продовжувалися репресії.
***
Головне, що слід пам’ятати – у цій історії немає хороших хлопців.
Коли 21 листопада збірна Чилі вийшла на поле стадіону “Насьйональ” у Сантьяго, вона добре розуміла, в якому фарсі прийме участь. Суперника-бо не було.
Ба більше, позаяк команда СРСР не приїхала до Чилі, не прибув також і призначений ФІФА арбітр, тому диктатор Аугусто Піночет наказав “судити” комусь із місцевих.
Чилійці вийшли на поле “Насьйоналя” самі, для проформи почекали кілька хвилин суперника, а тоді розпочався “матч”.
За наказом нового вождя м’яча мали торкнутися всі чилійці – таким чином, кожен підтверджував лояльність режиму.
Останній дотик – удар в пусті ворота – виконав капітан Франсіско “Ель Чамако” Вальдес.
І одразу за тим фінальний свисток. На все пішло 17 секунд.
21 тисяча глядачів на трибунах вдавала радість, але тільки для того, щоб не потрапити в каземати тут же, на стадіоні “Насьйональ”, що перетворився на велику в’язницю, позаяк усі державні тюрми стояли переповнені, місць не вистачало.
“Все було проговорено заздалегідь. Хто мав кому пасувати, а хто забити. Якби мені вистачило мужності, я б вдарив м’яч в аут. Але мені не вистачило. Дорогою до стадіону ми бачили тіла, що валялися просто на вулиці…” – зізнавався через багато років великий бомбардир Карлос Касселі.
Звісно ж, гол Вальдеса ФІФА не зарахувала. Натомість за неявку команді СРСР присудили технар 0:2 – і отак збірна Чилі вийшла на Мундіаль-1974.
***
Дивний, дуже дивний був той відбірковий цикл.
ФІФА тоді гарантувала Європі 9 із 10 місць на Мундіалі, бо одне забрала собі ФРН – господарка майбутнього турніру.
При цьому одразу оголосили, що саме команда-переможець групи №9 гратиме міжконтинентальні стики з південноамериканцями, тоді як тріумфатори перших восьми груп вийдуть напряму. Де тут логіка?
Ну, і так вийшло, що в групу №9 жереб відправив Францію, Ірландію та СРСР.
Хороші були матчі, близькі.
Збірна СРСР проти Франції, rusteam.permian.ru
Остров’яни ніколи не вважалися грандом футболу, але бій давали знатний. Французи ж якраз переживали зміну поколінь – їм залишалося ще трохи зачекати появи Мішеля Платіні.
Що ж до СРСР…
“У нас команди як такої теж вже не було. Якщо раніше існував кістяк з таких гравців, як Пономарьов, Шестерньов, Яшин, Сабо, Воронін, то до 1973-го такого й близько не було. Я в 1972-му став найкращим гравцем країни, а чемпіонат виграла Зоря. Дивні справи коїлися. Ми-то грали у фіналі Євро-72, але це була вже не та команда”, – пояснював Євгєній Ловчєв.
Втім, навіть такої радянської збірної для перемоги в групі вистачило.
У останньому турі вдома з Францією влаштовувала й нічия, але Олег Блохін та Володимир Онищенко додали краси і забили по голу. Їхній час швидко наближався.
І отак-от вони тоді вийшли на Чилі.
Сильний суперник!
Тамтешній Коло-Коло пройшов у Лібертадорес усіх бразильських грандів, а у фіналі лише в третьому матчі поступився аргентинському Індепендьєнте. При тому збірну Чилі тренував той же тренер – Луїс Аламос.
На додачу – супербомбардир Карло Касселі, що готувався до переїзду до іспанської Ла Ліги.
І, головне, Еліас Фігероа – монструозний стопер, якого згодом назвуть найкращим футболістом Південної Америки у 1974, 1975 і 1976 роках.
26 вересня 1973-го в Москві мала відбутися перша серія цікавезної футбольної битви, але так вийшло, що її випередила інша, набагато страшніша сутичка.
***
“У Сантьяго йде дощ”, – ходить ефектний, але неправдивий міф, що переворот 11 вересня розпочався з цього коду.
По факту ж, армія під керівництвом генерала Аугусто Піночета виступила проти президента Сальвадора Альєнде після того, як країну охопила гіперінфляція, а з прилавків зникли базові продукти.
Виявилося, що друкувати гроші без міри та встановлювати обов’язкові ціни на товари – погана ідея. Хто б міг подумати?
На додачу поганою ідеєю виявилось сваритися зі США, у яких соціаліст та друг СРСР Альєнде відібрав родовища міді в Андах, що мали критичне значення для американської промисловості.
Альєнде та його найближчі соратники ще кілька годин відстрілювалися в палаці Ла-Монеда, але сили ніколи не були рівними. В кінці кінців, опинившись в оточенні, президент застрелився із АК-47, який йому трохи раніше подарував Фідель Кастро.
І отак-от матч, який мав стати зустріччю друзів, буквально за лічені години перетворився на битву ідеологій, де жодна зі сторін не мала права програти.
“Фашистський переворот!” – декларував Брежнєв. У свою чергу Піночет розпорядився викидати тіла вбитих ворогів нового режиму прямо в океан. Їх було десятки, сотні.
І до першого стику залишалося якихось 2 тижні…
***
Казали, що Піночет довго зважував – їхати чи ні.
Не секрет, що майже всі найкращі чилійські футболісти підтримували Альєнде, тож потенційно поїздка до Москви могла обернутися втечами. Втім, генерал вирішив, що все краще за ізоляцію – і махнув рукою.
А що в цей час у СРСР? Та замовчування, як завжди в усіх незрозумілих ситуаціях.
“У місті жодної афіші не наклеїли, нам заборонили говорити на цю тему, репортері близько не підпускали. Це найдивніший матч у моєму житті”, – пригадував капітан збірної Володимир Капличний.
Також поєдинок не показали на ТБ, а огляд в тижневику Футбол-Хокей обмежили 50 рядками. На матч Польща – Вельс виділили більше!
Заштовхати м’яч у ворота чилійців не вийшло, rusteam.permian.ru
Чи не тому команда зіграла так слабко? Блохін спочатку не реалізував вихід віч-на-віч, а тоді пробив у штангу. Ще один момент змарнував Онищенко. А більше нічого й не було.
“Того холодного вечора ми зіграли добре, а наш воротар Оліварес – просто блискуче. У команди СРСР хороші форварди, але ми показали сильну організацію”, – похвалив
