Трагедія в небі: роковини катастрофи ТУ-134
11 серпня, роковини однієї з найбільших трагедій в історії спорту і авіації.
Цього дня у 1979 році в небі над Курилівкою, поблизу Кам’янського, сталися катастрофа двох пасажирських лайнерів ТУ-134.
178 жертв, ніхто не вижив – просто уявіть собі цю жахливу цифру.
На борту одного з літаків була, напевно, найкраща футбольна команда в історії Узбекистану – “Пахтакор”, яку тренував український спеціаліст Олег Базилевич.
***
“Моє ім’я Туляган в перекладі з узбекської означає “оплачений”. Мене так назвали, бо до мене дев’ятеро братів і сестер померли. Це були 1930-ті – голод, злидні, хвороби. І коли я народився, батьки сказали, що вже заплатили богу сповна”, – згадував один з лідерів “Пахтакору” 1979 року Туляган Ісаков.
Мало кому це ім’я пасувало так, як йому.
11 серпня 1979 року Туляган обов’язково сів би на той фатальний рейс, якби не важка травма:
“У травні в Москві, граючи проти “Динамо”, захисник Алєксандр Новіков серйозно мене травмував. Це був епізод в матчі, але я був страшенно обурений”.
Цілком зрозуміло.
“Пахтакор” під керівництвом колишнього помічника Валерія Лобановського Олега Базилевича демонстрував чудову гру, вигравши три поспіль матчі в чемпіонаті та закріпившись на 8-му місці.
За всю історію Узбекистану не було сильнішої команди. Її лідери Міхаїл Ан та Владімір Федоров виграли молодіжне Євро у 1976 році та отримали виклик до національної збірної СРСР.
“Ан був відмінним гравцем, він унікально бачив поле. Федоров також був у великій формі. Київ запрошував його багато разів, але він не йшов. Пропонували грати в Європі, але він казав: “Поки “Пахтакор” не виграє чемпіонат, нікуди не піду”.
Не дивно, що Ісаков прагнув повернутися якомога швидше.
Це вже потім, після всього, його батько запросив Новікова в гості…
“Він накинув йому на плечі чапан. Віддячив так, що той мені життя врятував”.
***
Це доля.
11 серпня Ісаков провів у Москві на обстеженні у фахівця з реабілітації.
Тим часом у Харківському центрі управління польотами заступила на чергування нова зміна. Очолював її Сергій Сергеєв, якому допомагали Володимир Сумський та Микола Жуковський.
Стаж роботи Жуковського складав лише 2,5 місяця.
По суті, він був просто стажером, і Сергієв мав би контролювати його особисто, проте доручив це Сумському. Перша помилка в смертельній партії.
Район Харкова з початку 1970-х вважався одним з найскладніших для авіаційного руху. Інтенсивність була такою, що диспетчерам доводилося вести до 10 літаків одночасно. “Зверху” знали, що проблема існує, але вирішувати? Ні, це потім.
Тим часом у Ташкенті 14 футболістів, другий тренер, адміністратор та лікар вже сіли в літак…
Окрім них мали ще бути масажист Анатолій Дворніков та журналіст Олег Якубов, але перед вильотом вони напилися й були вигнані з клубу.
Не було й Базилевича:
“Дружина з дитиною відпочивали в Сочі. Ми давно не бачилися, тож я вирішив заїхати до них, а згодом – на гру. Заходив, значить, в Ташкенті до начальника спорткомітету Ібрагімова. Якби він не пустив – я був би в тому літаку. Але він сказав: “Олеже, звісно, 40 днів без сім’ї… їдь до Сочі”.
Українець не затримався в Узбекистані, але залишив добру пам’ять і навчив місцевих дисципліни.
“Передсезонка у нього була дуже важкою, з трьома тренуваннями на день. Інтенсивність висока, пульс досягав 180. Бігали рваними темпами – і все це якось науково рахували. Пауз між вправами майже не давали. А вже влітку всі хлопці відчули – ми можемо перемагати кого завгодно”, – згадував Ісаков.
А паралельно Ту-134 з Челябінська направлявся до Кишинева…
***
Весь день 11 серпня небо над центральною Україною було затягнуте хмарами до висоти 9000 м.
Пілоти нічого не бачили і орієнтувалися лише на слова диспетчера.
Тобто, на 20-річного Жуковського, який панікував через несподіваний стрес.
“Коли ми заступили, нас повідомили, що буде літак з літерами. Літак “А” – це той, на якому завжди літали найвищі керівники, наприклад, Брежнєв. Вся зона була перекрита, закриті певні ешелони за висотою та радіусом”, – пояснював потім Сумський.
Зрозуміло, що в такій ситуації потрібно було імпровізувати.
Чому ж вони посадили стажера?!
Жуковський тричі помилково відмовив молдовському рейсу в наборі висоти, лишивши його на тих же 8400, що й “ташкентський”.
Ба більше, він неправильно вважав, що літаки розминуться в точці перетину приблизно за 3 хвилини, тоді як насправді йшлося про 10-20 секунд.
Сумський мав би контролювати його, але ж 14 трас, 15 точок перетину, понад 700 літаків на добу…
Коли він зрозумів, що відбувається, до зіткнення залишалося трохи більше хвилини.
І як на зло в цей момент у коридор, але помітно вище, залетів випадковий ІЛ-62. Чорні скриньки зафіксували цю останню спробу запобігти лиху.
– 676-й, Харків, займіть 9600
– Повторюю, 676-й, займіть 9600. 735-й, а ви займіть 9. Над Дніпродзержинськом 8400, що перетинається з вами
– Зрозумів 9600, 676-й
Тут Сумський відчитав стажера і повернувся на своє місце. Він і гадки не мав, що говорив не з “ташкентським” рейсом, а з ІЛ-62, який нікому не заважав.
***
“Базаров, 18-річний хлопець, взагалі не повинен був тим рейсом летіти, він у дублі грав. Але до нього приїхав батько на день народження, і він відпросився на один день…” – зітхав Ісаков.
А тим часом у Курилівці 11 серпня святкували весілля. Чорний град – рештки фюзеляжу, взуття; частини людей – посипалися прямо на столи. Червона доріжка одного з лайнерів повисла на дротах. Фільм жахів відпочиває.
Диспетчерам про катастрофу першими повідомив пілот Ан-2, який пролітав над полями.
Далі на місце приїхала міліція. Не обійшлося й без мародерів…
“12 серпня до нас до пансіонату несподівано приїхав працівник Держкомспорту Узбекистану. Він повідомив, що трапилася неприємність: під час обіду вся команда нібито чимось отруїлася й потрапила до лікарні. Правду ми дізналися лише наступного дня від знайомих у Мінську”, – згадувала вдова одного з загиблих.
Нещасна ридала, кажучи, що чоловік не спав перед вильотом і всю ніч переповідав їй своє життя.
Звісно, їй не дали висловитися. Рідним та знайомим загиблих КДБ роздала суворий припис мовчати про катастрофу. У СРСР не було не тільки поганих новин, а й сексу.
У наступному номері газет матч “Динамо” Мінськ – “Пахтакор” навіть не згадувався.
Лише через тиждень в пресі з’явився короткий некролог – і на цьому все.
Тим часом Сумського з Жуковським – чомусь без Сергієва – взяли під варту та судили. Процес виявився важким. Кажуть, одна матір прийшла з сокирою. І які різні люди! Протягом усього суду Жуковський намагався звинуватити колегу, який натомість нічого не заперечував і лише вибачався.
Врешті-решт обом дали по 15 років колонії.
“Пам’ятаю, у ті дні на екрани вийшов фільм, у якому “Конкорд” зазнав аварії над Атлантикою. Коли я побачив молодих веселих хлопців, які сідали в літак, загравали зі стюардесами і не замислювалися про те, що через кілька годин можуть розбитися, то не зміг витримати”, – зізнавався Базилевич навіть через 30 років.
А Ісаков, в свою чергу, не міг собі пробачити, що вижив.
Яке там поле? Який футбол? Ветеран “Пахтакору” двічі намагався накласти на себе руки:
“Щодня мені снилися хлопці, я хотів бути з ними. Коли я вдруге мало не повісився, батько зрозумів, що зі мною погано. Він вигнав мене з дому, щоб я не сидів у чотирьох стінах. Я виїхав в інше міс
