Сьогодні, 12 листопада, вшановуємо пам’ять Зеновія Красівського (1929-1991) – видатного діяча української культури

Календар видатних діячів

Сьогодні, 12 листопада, вшановуємо пам’ять Зеновія Красівського (1929-1991) – українського поета, дисидента, політв’язня радянського режиму та громадсько-політичного діяча, чия діяльність тісно пов’язана зі Стрийщиною.

Зеновій Красівський народився 12 листопада 1929 року в селі Витвиця на Івано-Франківщині. Його світогляд формувався під впливом визвольної боротьби ОУН і УПА, до якої долучилися старші брати. У 1947 році радянська влада вислала його родину до Казахстану, але юнак втік з ешелону та певний час переховувався в Карпатах і Львові.

У 1949 році Красівського заарештували й засудили до п’яти років ув’язнення і довічного заслання. Після звільнення він повернувся до родини в Караганду, працював на шахті та займався громадською діяльністю. Згодом він отримав можливість повернутися в Україну, навчався у Львівському університеті, працював у бібліотеці та вчителював.

У 1960-х роках він став одним із діячів підпільного Українського національного фронту, який виступав за незалежність України мирними методами. Красівський редагував машинописний журнал «Воля і Батьківщина», писав поезії та прозу. Серед його творів – історичний роман «Байда», збірка «Месник», поема «Тріумф сатани» та «Невольницькі плачі».

У 1967 році його знову заарештували та засудили до тривалого ув’язнення. Він пройшов через тюрми, табори та примусове перебування у психіатричному закладі. Загалом провів у радянській неволі 21 рік. Попри переслідування, він не відмовився від своїх переконань і продовжив боротьбу за права українців.

У 1979 році Зеновій Красівський одружився з лікаркою та правозахисницею Оленою Антонів. Тоді ж він долучився до Української Гельсінської групи, яка захищала права людини та національні свободи. У 1985 році повернувся в Україну.

Після звільнення активно займався громадською та політичною діяльністю, долучився до відновлення Української греко-католицької церкви, був одним із засновників об’єднання «Державна самостійність України».

20 вересня 1991 року Зеновій Красівський помер у Моршині. У 2006 році його посмертно нагородили орденом «За мужність» І ступеня.

Пам’ятаємо Зеновія Красівського – людину, яка, попри роки переслідувань і ув’язнень, залишалася вірною своїм переконанням, українському народові та ідеї незалежності України.

Поділитися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − один =