Аналітики вивчили можливі наслідки смерті Путіна, боротьбу за владу в Кремлі, перемир’я в Україні та потенційний напад Росії на Естонію. Дослідження RAND пропонує варіанти сценаріїв розвитку подій до 2030 року.
Згідно з моделлю міжнародної організації RAND, Володимир Путін може померти в 2027 році, що призведе до боротьби за владу в Кремлі, в результаті якої новим президентом стане колишній генерал ФСБ. Спочатку керівництво Росії погодиться на перемир’я з Україною, але пізніше Москва може розпочати масштабну гібридну кампанію проти НАТО, що може призвести до вторгнення в Естонію та війни в Європі.
Цей сценарій представлений у дослідженні Ready for war 2030: a scenario, опублікованому RAND Europe. Документ не передбачає майбутнє, а скоріше оцінює готовність Великої Британії та її союзників до можливого конфлікту з Росією.
Аналітики зазначають, що описані події не є прогнозом, а лише одним із варіантів розвитку ситуації, що допомагає оцінити вразливості НАТО та ризики ескалації.
Смерть Путіна у 2027 році та боротьба за владу в Кремлі
Перший етап сценарію починається в січні 2027 року з природної смерті президента Росії. Відсутність чіткого наступника призводить до боротьби за владу всередині країни.
Силові структури виявляються найбільш впливовими, і в березні 2027 року новим президентом стає екс-генерал ФСБ. Проте зміна керівництва не означає зміну зовнішньої політики. Новий президент концентрує зусилля на зміцненні власної влади, заміні старих соратників на лояльних.
В країні тривають економічні труднощі, а наслідки війни з Україною обтяжують суспільство. Особливо небезпечні для нового керівника військові радикали, які виступають за більш агресивну позицію щодо НАТО.
Перемир’я з Україною та продовження цілей
У квітні 2027 року новий російський президент погоджується на перемир’я в Україні, організоване за участю США та інших країн. Росія частково підлягає послабленню санкцій, прагнучи стабілізувати ситуацію всередині країни.
Проте липневі переговори щодо мирного договору заходять у глухий кут, оскільки Россия не відмовляється від своїх територіальних претензій, а конфлікт стає «замороженим» з російськими військами на окупованих територіях.
Гібридна війна проти НАТО
На початку 2028 року Росія intensifies свою гібридну кампанію проти країн НАТО, намагаючись використати зовнішнє протистояння для зміцнення внутрішньої влади. Серед можливих атак: енергетична та телекомунікаційна інфраструктура, підводні кабелі, оборонні підприємства.
Крім того, Росія розгортає пропагандистські кампанії для посилення внутрішніх розбіжностей серед країн Альянсу.
Криза в Південній Америці та відволікання уваги США
У червні 2029 року в Південній Америці загострюється криза, що змушує США зосередити свої військові ресурси на цьому регіоні. Це веде до зниження американської присутності в Європі.
Можливість атаки на Естонію
У 2029 році новий російський президент стикається зі зростаючим тиском з боку військових. Він розглядає можливість обмеженої військової операції проти Естонії, акцентуючи увагу на окупованих територіях з російським населенням.
Протестувальники в Естонії стають приводом для Кремля втрутитися, стверджуючи про необхідність захисту російськомовного населення. Однак NATO відповідає застосуванням статті 5, надаючи військову допомогу Естонії.
Ескалація війни та її можливі наслідки
Влітку 2030 року війна розширюється на всі території східного флангу НАТО. Проте ризик переходу звичайної війни в ядерне протистояння залишається високим. NATO намагається зупинити російські сили, але Росія застосовує ядерні погрози.
У Верховному командуванні США помічають переміщення російських ядерних боєзарядів, що додає напруженості в конфлікті.
Висновки дослідження RAND і їх важливість для України
Основний висновок дослідження полягає в тому, що країни Європи мають готуватися не лише до традиційних військових загроз, а й до гібридного протистояння. RAND пропонує посилити захист критичної інфраструктури і підготувати оборонну промисловість до можливих сценаріїв.
Дослідження підкреслює, що навіть смерть Путіна не приведє до відмови Москви від агресивної політики. Це також підтверджує важливість України у європейській безпеці та витривалості перед новими викликами.
