Манчестер Юнайтед на межі кризи
Манчестер Юнайтед знову опинився в кризі після відходу сера Алекса Фергюсона у 2013 році.
З початку сезону “Червоні дияволи” здобули лише 2 перемоги, причому останню з них — ще 10 вересня.
В останніх двох матчах команда програла: 1:4 від Комо та 0:3 від Борнмута.
Ситуація для тренера Майкла Карріка дуже складна, і не виключено, що він втратить свою посаду вже найближчим часом, адже клуб загрожує потрапити в зону вильоту АПЛ.
Вболівальники на “Олд Траффорд” вимагають відставки не лише тренера…
***
“Глейзери повинні продати Ман Юнайтед негайно!” – стверджує у своєму подкасті Гарі Невілл.
“А як вони взагалі тут опинились?” – натякає Рой Кін.
“Але ж ми не знаємо,” – додає колишній захисник.
Ірландець безжальний: “У цій справі замішаний кінь. Кінь – це ключ!”
Бесіда легенд “Червоних дияволів” виглядала б кумедно, якщо б не жахливе становище клубу восени 2026 року. Лише одне очко відділяє МЮ від зони вильоту!
Мова про коня, якого звали Скеля Гібралтару (Rock of Gibraltar).
На початку 2000-х менеджер Юнайтед Алекс Фергюсон захопився кінськими перегонами. Тодішні акціонери клубу Джон Маньє та Джон Макманус подарували йому 50% прав на цього скакуна, що переміг на 7 престижних турнірах і став Конем року в Європі.
Кар’єра скакунів коротка, і в 2002 році жеребця відправили на пенсію для племінного розведення. Одна злучка коштувала £40-50 тисяч. Він міг би принести ще £50-100 млн!
Тренер вже потирав руки, коли Маньє повідомив, що їхня угода діяла лише під час спортивної кар’єри Скелі. Далі всі права повернулися до заводу Coolmore.
Сер Алекс був розлючений і подав на Маньє до суду, хоча його й відмовляли.
І що зробив акціонер?
Він наняв приватних детективів для розслідування трансферів МЮ, переплат агенту сина Фергюсона Джейсону, і заблокував продовження клубом контрактів.
Тільки у 2004 році сторони підписали мирову угоду, за якою менеджер отримав £3,5 млн як свою частку за коня.
Ірландці були так розгнівані ситуацією, що продали свої 28,7% акцій Ман Юнайтед, аби піти з клубу. Маньє та Макманус навіть не перевіряли, хто купує акції – їх цікавила лише висока ціна.
А купували їх якраз Глейзери.
***
За всю 148-річну історію МЮ не було тут більш ненависних персонажів, ніж Глейзери.
Минулого уїк-енду команда Майкла Карріка програла вдома Борнмуту 0:3, але фанати співали пісень на підтримку тренера, коли він покидав поле.
Тим часом його асистент Стів Голланд роздавав автографи, ніби команда щойно перемогла.
А в цей час трибуни ревіли: “Ми хочемо, щоб Глейзери пішли!”
Ще за хвилину: “Засуньте новий стадіон собі в дупу!”
І нарешті: “Продайте Юнайтед і йдіть до біса з нашого дому!”
На трибунах з’явилося багато банерів із закликами проти власників клубу.
Ці заклики були цензуровані. В оригіналі звучали значно грубіші слова. Якби хтось із Глейзерів був у доступі, все могло закінчитися бідою.
Майклу Карріку дивом “пощастило”. Його рішення в останніх матчах виявилися катастрофічними. Діогу Далот на лівому фланзі загубився, Бріан Мбемо в центрі нападу не знав, куди себе подіти, а Ленні Йоро на правому фланзі привіз гол у свої ворота.
Що ж до тактики? Пресинг та атака Юнайтед в матчі проти Комо підсумував його ж капітан Бруну Фернандеш:
“У другому таймі ми фактично тиснули один на одного, а тоді пропустили гол. Є нюанс щодо тактики: коли ви не біжите вперед і не біжите назад, ви не переможете. Це мають бачити тренер і його штаб, а не я!”
Проте фанати не критикують Карріка.
З одного боку, це сентиментальність – данина Майклу-гравцеві. Його таланти принесли “Дияволам” титули.
З іншого – вболівальники втомилися звинувачувати тренерів. Після відходу Фергюсона у 2013 році клуб очолювали Девід Моєс, Ерік тен Хаг, Ральф Рангнік, Жозе Моурінью, Луї ван Гаал та інші, але результати залишаються незмінними.
Не може бути, що всі вони погані менеджери! Має бути щось, що тягне клуб на дно!
Отже, це Глейзери…
***
Їхній прихід до МЮ почався з обману.
Ще у 2003 році покійний Малкольм Глейзер таємно почав скупати акції клубу через маловідомих осіб, і таким чином зібрав 15%.
Далі був демарш ірландців – ще 28% акцій.
Тільки тоді він розкрив свою особу.
Згідно з британським законодавством, якщо фізична або юридична особа набуває понад 30% акцій публічної компанії, вона зобов’язана зробити офіційну пропозицію про викуп акцій решти акціонерів. Глейзер не гаяв часу – дав завищену ціну і викупив частки всіх дрібних акціонерів.
Коли його пакет акцій зріс до 75%, він забрав клуб з біржі та перетворив на приватну компанію.
Бінго!
Рада директорів МЮ намагалася захиститися, але як вона могла заборонити приватним акціонерам продавати свої частки?
Що ж до Глейзера, як тільки він став єдиним власником, то першим ділом переоформив £525 мільйонів особистих кредитів на баланс Ман Юнайтед.
Уявляєте це нахабство?
Старий Малкольм, а після 2014 року його сини Аврам та Джоел не вклали в МЮ ні центу власних грошей. Натомість клуб сплатив £850 мільйонів лише як проценти за кредитами Глейзера. Якщо додати щорічні дивіденди та гонорари, які власники виписують самі собі, сума перевищить £1,2 млрд.
А в цей час на “Олд Траффорд” вже протікає дах, утворюючи сумнозвісні водоспади…
Щурі заполонили підтрибунні приміщення та кухні, де небезпечно їсти…
До того ж МЮ заборгував £350-400 млн іншим клубам за трансферними виплатами, адже звик жити на широку ногу.
***
Як клуб вистояв, коли з нього вимивають гроші вже 20 років?
По-перше, Фергюсон був дійсно геніальним тренером і навіть з Глейзерами тримав МЮ на вершині, як Лобановський у Динамо при Суркісах.
По-друге, з 2013 по 2022 рік директором МЮ був Ед Вудворд – профан у футболі, який створив комерційну імперію в Азії. З сезону в сезон “Дияволи” грали гірше, але прибутки з Китаю зростали, ніби Юнайтед вигравав Лігу чемпіонів. Це тоді серед інших приходив за 105 млн Поль Погба.
Парадоксальні були часи!
Але коли Вудворд пішов через підтримку Суперліги Флорентіно Переса, не стало й цих прибутків.
Відтоді Ман Юнайтед живе без стратегії – лише накопичує борги, ідіотські рішення та конфлікти з уболівальниками.
Було слабке сподівання, що ситуацію виправить прихід найбагатшого британця Джима Реткліффа, який викупив міноритарний пакет у Глейзерів у 2024-му, але це виявилося як тушити пожежу бензином.
Реткліфф, наприклад, наказав звільнити клубних масажистів після невдалого лондонського марафону!
В рамках “економії” виплати Глейзерам зросли, натомість МЮ звільнив 500 співробітників – кухарок, доглядачів газону, прибиральниць, тренерів для дітей.
“Пішов ти в дупу, Реткліфф!” – регулярно скандує “Олд Траффорд”.
Тим часом захисник Лісандро Мартінес після поразки від Комо прямо накинувся на босів: “Результат відзеркалює стан клубу. Ми очікуємо більшого від керівництва – залучення новачків, конкуренції на ринку. Я очікую більшого від нашого директора Джейсона Вілкокса. Легко звинувачувати тренера та гравців, але треба дивитися ширше. Не можна постійно змінювати тренерів.”
А хто в Манчестері мовчить?
Фанати, наприклад, несуть на трибуни портрети Роя Кіна, Браяна Робсона, Еріка Кантона з підписом “Стандарти”. Вони не розуміють, чому все так ускладнюється.
У сучасному Юнайтед немає гравців такого калібру. Навіть Бруну не пройшов би до старту, якби грав Пол Скоулз, а він, до речі, найкращий асистент минулої АПЛ.
Тиск минулого розчавлює, і навіть непогані футболі
