Володимир Путін заявив, що “росіяни та українці — це один народ насправді”, посилаючись на “останні генетичні дослідження”, а окуповані території України він назвав “територією історичної Росії”.
Ці пропагандистські висловлювання диктатор РФ вчергове повторив у коментарі журналісту Павлу Зарубіну, реагуючи на заяву Володимира Зеленського про готовність заморозити війну на лінії фронту.
Спільне коріння людства
Варто зазначити, що коріння всіх людей на Землі спільне. Найдавніші кістки Homo sapiens були знайдені в Африці — в Марокко (близько 300 тисяч років тому), ПАР (260 тисяч) та Ефіопії (195 тисяч). Як повідомляє Інститут Макса Планка, спочатку люди розселялися по Африці, а лише потім вийшли за її межі близько 70–60 тисяч років тому. Тобто, фактично всі ми маємо африканське походження. Чи потрібно “споконвічні землі” всіх країн віддати Африці?
Американське товариство генетиків наголошує, що людей не можна поділити на біологічно різні групи, оскільки між популяціями існує значний генетичний перетин. Таким чином, ми всі по праву можемо вважати себе “одним народом”.
Більше того, усі ми маємо певний відсоток неандертальської ДНК, яка потрапила до нас внаслідок схрещування предків з неандертальцями під час розселення.
Міграції та їх вплив на європейців
З часом міграції населення в Європі відбувалися неодноразово. Дослідники проаналізували ДНК 69 європейців, які жили в період 8000–3000 років тому. Перші землероби з’явилися на території Німеччини, Угорщини та Іспанії близько 8000–7000 років тому. Культура ямних степів на російських землях проявилася близько 6000–5000 років тому.
Слов’яни з’явилися пізніше, долучаючи до свого генофонду гени численних місцевих народів. Справжнє походження східних слов’ян є близьким між собою, де українці, білоруси та росіяни центральної та південної частини формують окрему групу.
Простіше кажучи, люди, що живуть ближче одне до одного, мають більш схожі генетичні риси, однак це не робить їх “одним народом”.
ДНК і самовизначення
Путін говорить про ДНК, але ідентичність народу не зводиться до цього. Генетична мінливість не корелює з природними ярликами на кшталт національності чи етнічності. Європа показує, що навіть якщо генетичні відмінності між європейцями малі, вони тісно пов’язані з географією.
Щоб підкреслити цю ідею, можемо навести приклади: американці та австралійці говорять англійською, проте вважають себе окремими націями. Бразильці розмовляють португальською, але вважають себе бразильцями. А індонезійці і малайці мають збіги в мовах, але вважають свої нації окремими.
Історичні прецеденти “споконвічності”
Термін “споконвічність” часто вживає російська пропаганда, проте визначення цієї категорії має багато особливостей. Якщо зважати на “споконвічність”, тоді виникає питання: хто ж тоді має бути в праві на ту чи іншу територію?
На сучасних землях Росії проживали різні народи, тому варто запитати: чи повинні ми віддати ці землі “споконвічним” жителям, якщо вони не є нинішніми росіянами?
У Делянці Союзу країн, де концепція “споконвічності” не може бути перевірена на практиці, вже виникають питання, чи повинна одна країна визнавати одну і ту ж землю споконвічною за іншою державою.
В Україні, кримськотатарські та українські журналісти намагаються пояснити цю дискусію, проте деякі дослідження показують, що, якщо враховувати “споконвічність” від моменту розселення людей, всі дороги ведуть до Африки.
Висновки
Прикладом можуть слугувати угорці, які після Тріанонського договору втратили дві третини своєї території, або питання агресії Росії, що підриває міжнародні відносини та принципи, закладені у Гельсінкському акті 1975 року.
Врешті-решт, важливо, щоб міжнародні права регулювали ці питання, щоб уникати спроб тиранії навязати свої переконання всьому світу.
Чи може влада нарешті зрозуміти, що стара риторика про “один народ” не має нічого спільного з реальністю? Не можна ігнорувати, що кожен регіон, кожна культура має свою історію та ідентичність, які ніхто не в праві заперечувати. Чи готові ми визнавати різноманіття, яке нас оточує, а не ховатись за міфами?