Вшанування пам’яті Захисників Стрийщини
Спільно з платформою пам’яті Меморіал героїв, ми згадуємо Захисників зі Стрийщини, які віддали своє життя за Україну.
Василь Лапчук: Життя та служба
Підполковник Василь Лапчук народився 19 березня 1985 року в селі Пісочна Розвадівської громади. Він закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та Національний університет оборони України імені Василя Черняховського, присвятивши своє життя військовій службі.
Василь обіймав посади заступника командира у 703-й окремій бригаді підтримки, а згодом – заступника командира з морально-психологічного забезпечення у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. В останній місяць служби він працював старшим офіцером групи психологічного відновлення в управлінні психологічної підтримки персоналу Оперативного командування “Захід”.
Мав псевдо «Архітектор людських душ», отримане за його довіру та ефективність у моральній підтримці підлеглих.
«Василь був справжнім офіцером, любив людей, побратимів. Безмежно любив батьків та дітей, але найбільше – Україну. І за неї віддав життя. Завжди помічав здобутки підлеглих та відзначав їх. Для себе ж найвищою нагородою вважав довіру, честь та повагу. Завжди сповнений нових ідей та ініціатив, енергії для їхнього втілення», – згадує подруга Світлана Андрейчикова.
Трагічна загибель
Василь Лапчук загинув 20 вересня 2024 року в місті Добропілля Донецької області внаслідок ракетного обстрілу. Йому було 39 років.
«Його улюбленою піснею була «Яворина». Слова з неї ми написали у нього на стелі: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну. Певно, в цьому і є та найважча провина моя», – розповіла сестра Марія.
Нагороди та вшанування пам’яті
Захисника нагородили орденом Данила Галицького, нагрудним знаком «Учасник АТО», знаком пошани, медалями за 10, 15 і 20 років служби, а також орденами за жертовність і любов до України, святого великомученика Юрія Переможця, та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали Василя в рідному селі. У нього залишилися батьки, сестра, дружина та троє дітей.
Вічна пам’ять, честь і шана Герою!
Це важливий крок у збереженні пам’яті про наших героїв. Вшанування загиблих — це не лише данина пошани, а й можливість для нас усіх зосередитися на цінності миру та активного захисту своєї країни. Дуже добре, що є такі ініціативи, адже пам’ять про них має жити в наших серцях і наших справах.