19 жовтня в канадській провінції Альберта відбудеться консультативний референдум щодо підтримки виходу зі складу Канади. Попередні опитування не обіцяють нічого доброго для прихильників сепаратизму.
Однак Альберта – не єдина провінція, в якій є активісти, які цікавляться питанням незалежності. Минулого тижня в Квебеку пройшли вибори до місцевого парламенту, на яких вперше за довгий час перемогла партія, що виступає за відділення провінції.
Чи справді існує загроза, що “стабільна і спокійна” Канада змінить свої межі, і чому ситуації у Квебеку та Альберті різняться? Розглянемо детальніше.
Країна в країні
Щоб зрозуміти корені сепаратизму в Квебеку, потрібно заглибитися в історію.
На початку XVII століття на територію сучасної Канади прибули французькі колоністи, які заснували поселення, зокрема на території Квебеку. Тисячі переселенців з Франції заснували міста і села, прижилися і навчилися боротися з суворими умовами.
У цей час англійці також почали колонізувати Канаду.
В 1763 році король Людовік XV передав французькі колонії Великій Британії, і місцеві мешканці опинилися в складному становищі.
Соціальні та релігійні різниці між протестантами-англійцями та католиками-французами стали основою для тривалих конфліктів. Саме з того часу католицька церква почала значно впливати на життя провінції.
Протягом усіх цих років жителі Квебеку не відчували себе частиною англомовної спільноти.
Квебек зберігав свою культуру та мову, відокремлено від решти Канади та навіть Франції. Сепаратизм у Квебеку не має на меті повернення до Франції, адже квебекці не вважають себе “французами”. Вони навіть визнані окремим народом у конституції Канади.
Особливості Квебеку як “країни в країні” видно в багатьох деталях.
Наприклад, національні парки в Канаді підпорядковані державі, а регіональні – провінціям, але в Квебеку навіть провінційні парки носять назву “національних”, а парламент називається Національною асамблеєю.
Крім того, єдиною офіційною мовою провінції є французька, тоді як в решті канадських регіонів – англійська, з єдиним винятком – Новим Брансвіком, де вживаються обидві мови.
Референдуми сказали “ні”
Сучасний рух за відокремлення від Канади розпочався в середині XX століття під час “Тихої революції” і приходу до влади лібералів. Саме тоді суспільство почало відходити від впливу католицької церкви, розвивати освіту та економіку, а також задумуватися про розрив з Оттавою.
У 1968 році була заснована Квебекська партія, яка пропонувала суверенітет через демократичний процес. У 1976 році вона перемогла на провінційних виборах, а через рік її уряд ухвалив Хартію французької мови, що зміцнило позиції французької культури.
Паралельно існувала і радикальна сепаратистська група – Фронт визволення Квебеку (FLQ), яка в жовтні 1970 року викрала і вбила міністра П’єра Лапорта. Після цих подій федеральний уряд Канади оголосив воєнний стан, що негативно вплинуло на репутацію руху за незалежність.
У 1980 році уряд Квебеку оголосив перший референдум. В результаті за незалежність проголосували понад 40%, решта населення відхилило цю ідею.
У 1995 році Квебекська партія організувала другий референдум, де перемога виявилася близькою: 49,42% висловилось за, 50,58% – проти, з явкою 93,52%.
У 1998 році Верховний суд Канади постановив, що Квебек не може односторонньо відокремитися, але, якщо б була чітка більшість на користь від’єднання, уряд був би зобов’язаний вести конституційні переговори.
Повернення натхненників референдуму
Після Квебекської партії у 2003 році до влади знову прийшли ліберали, які виступають проти незалежності. У 2018 році їх замінила “Коаліція майбутнього Квебеку”, яка також не підтримує сепаратизм, але вимагає більшої автономії.
У жовтні 2026 року на виборах до Національної асамблеї знову перемогла Квебекська партія. У своїй програмі вона обіцяла знизити податки на паливо, реформувати освіту та медицину і організувати третій референдум за незалежність.
Згідно з результатами виборів, Квебекська партія отримала 28% голосів, Ліберальна партія – понад 24%, Консервативна – майже 21%, “Коаліція майбутнього Квебеку” – понад 13%, “Солідарний Квебек” – майже 13%.
Квебекська партія здобула 59 мандатів, тоді як Ліберальна – 40, Консервативна – 19, “Коаліція майбутнього Квебеку” – 19, а “Солідарний Квебек” – 9 мандатів. Таким чином, Квебекська партія має 59 мандатів у 127-місному парламенті і одноосібно формує уряд.
Це сталося завдяки особливостям виборчої системи: у кожному окрузі перемагає кандидат із найбільшою кількістю голосів, навіть без абсолютної більшості. Тому партія може отримати мандат, набравши, наприклад, лише 25% голосів.
Новим прем’єр-міністром провінції стане лідер партії Поль Сен-П’єр Пламондон. “Незважаючи на спроби залякати виборців, вони обрали надію”, – зазначив він після оголошення результатів.
Натовп із прапорами провінції скандував: “Квебек – це країна”.
Трамп як фактор проти сепаратизму
Втім, здається, прихильникам від’єднання зашкодив президент США Дональд Трамп. Після його висловлювань про “Канаду як 51-й штат” вони вирішили не поспішати з виходом та зберегти захист федерації в складній геополітичній ситуації.
Тож у Квебекській партії оголосили:
третій референдум не проводитимуть, поки президентом є Трамп.
Протекційні заходи Трампа, зокрема, мита, негативно вплинули на економіку Квебеку, внаслідок чого підтримка незалежності наразі на рекордно низькому рівні – лише 30%.
Чи зміниться ситуація після відходу Трампа з посади – невідомо. З одного боку, ідея квебекців як окремої нації вкорінена в суспільстві, з іншого – побоювання нестабільності економіки можуть переважити патріотизм. Також варто пам’ятати, що Квебек, як і решта Канади, є мультинаціональним середовищем, а іммігранти, як показували попередні референдуми, голосували проти виходу зі складу країни.
* * * * *
А що з Альбертою? Тут сепаратистський рух базується переважно на економічних чинниках, а не культурних чи політичних. Багато хто вважає, що федерація недостатньо враховує інтереси західних провінцій, які є економічно розвиненими та, на їхню думку, “фінансово утримують” інші частини Канади. Прихильники відокремлення також вимагали особливого статусу, аналогічного тому, що має Квебек.
Петиція активістів за розрив з Канадою зібрала достатню кількість голосів для проведення референдуму про початок переговорів щодо виходу зі складу федерації.
Водночас прем’єр-міністрка провінції Даніель Сміт виступає за збереження членства в Канаді, заявляючи про намір дотримуватися цього курсу незалежно від результатів референдуму.
Згідно з останніми опитуваннями, більшість мешканців Альберти проти відокремлення: 70% готові відхилити цю ідею, а лише 22% підтримують її.
Як і з Квебеком, сепаратистські настрої в Альберті, ймовірно, залишаться лише політичними гаслами без реальної підтримки від населення для зміни статусу регіону.
