Султан Сулейман Пишний: як Роксолана вплинула на його правління та європейську політику XVI століття

15-річний губернатор Феодосії, онук султана Баязида

Сулейман народився в Трабзоні, де губернатором був його батько Селім Явуз, син чинного на той час султана Баязида. Юність майбутнього султана була насиченою: у 15 років, ще при живому дідові, він став санджак-беєм Кафи (сучасна Феодосія), очоливши османські володіння у Криму. Однак це не єдине, що пов’язувало Сулеймана з Україною. У 1512 році він приєднався до перевороту та допоміг батькові скинути діда. Ці внутрішні ворожнечі династії переслідували його до кінця життя.

Сулейман не мав братів, і після смерті батька (22 вересня 1520 року) без перешкод зійшов на престол. Однак сама мандрівка від Маніси, де він був санджак-беєм на момент смерті батька, до Стамбула тривала вісім днів.

Закони, розбудова та, звісно, походи Великого Турка

Сулейман Пишний (таке прізвисько йому дали європейці вже у XVIII столітті, а сучасники називали його Великим Турком) прославився своїми завоюваннями. Він очолив 13 військових походів (найбільше з усіх султанів), знищивши Угорщину та підкоривши Месопотамію. За його правління Османська імперія простягалася від Дунаю до Індійського океану. Флот імперії перетворив Середземне море на “озеро” Османів, а також взяв під контроль Червоне море. Кордони Великої Порти простягнулися від Гібралтару до Перської затоки.

Проте Сулейман не лише розширював території. Він упорядкував закони своїх дев’яти попередників, створивши єдиний кодекс, за що його турки величають законодавцем (Кануні). Султан стежив за дотриманням своїх законів, не роблячи винятків навіть для себе. Згодом саме його законодавча діяльність привела до встановлення його барельєфа у будівлі Конгресу США.

Сулейман також суттєво підтримував освіту й культуру. Він провів реформу школи та розділив медресе на гуманітарні й технічні. Великий Турок прагнув перетворити Константинополь на турецьке мусульманське місто Стамбул, відбудовуючи мечеті та сприяючи складанню культурних споруд і розвитку інфраструктури.

Сулейман з дитинства захоплювався ювелірною справою, а також вирощуванням тюльпанів, які швидко стали популярними у Стамбулі. Він любив писати вірші, виступаючи під псевдонімом Мухіббі, і всього про його творчість відомо 2779 газелів (ліричних віршів). Султан організовував літературні вечори і щедро нагороджував учасників.

Захисник релігії, друг пірата Барбаросси

Він проявляв великодушність, відпустивши до Єгипту халіфа аль-Мутавкіла аль-Аллаха, прагнучи об’єднати світську та духовну владу в особі османського правителя. Ця політика позначилася на відносинах з Іраном, де панував шиїзм. Сулейман вважав релігію джерелом своєї легітимності, тому жорстоко розправлявся з мусульманськими сектами та атеїстами, хоча життя християн і представників інших релігій на цих землях було відносно терпимим.

Сулейман втілив оригінальний підхід до формування ієрархії в імперії, призначивши своїм великим візирем друга дитинства, грека Ібрагіма Паргали. Це викликало повстання, які були придушені. Влада почала належати призначеній еліті, часто – дітям поневолених народів, вихованих в абсолютній відданості династії Османів.

У разі потреби Сулейман призначав капудана (головнокомандувача) флоту Хизира Реїса (Барбаросса), найвідомішого пірата Середземного моря, реалізуючи принцип “не можеш подолати – очоль”.

Скелети в шафі султана Сулеймана

Але за зовнішнім блиском падишаха приховувалися глибокі проблеми в особистому житті. У султана було дві хасекі (наложниці), які народили йому синів. Махідевран, його перша х