Солоні хмари можуть захистити арктичний лід
У новому дослідженні вчені вперше перевірили, яким чином хмари, оброблені солоною водою, здатні охолодити арктичний регіон і зберегти морський лід. Результати дослідження, проведеного командою з Університету Ексетера, виявилися багатообіцяючими.
Вчені виявили, що розпорошення частинок морської солі в нижні арктичні хмари може сприяти зниженню температури в регіоні. Крім того, дослідження показало, що цей процес не має істотного впливу на погоду в інших частинах світу.
Автори роботи підкреслюють, що отримані результати ставлять нові питання для обговорення, зокрема, чи можливо ефективно і безпечно реалізувати цю ідею кліматичного втручання. Використовуючи три різні кліматичні моделі, дослідники показали, що солоні частинки можуть позитивно впливати на клімат в Арктиці.
Доктор Метью Генрі з колегами виявили, що соляні частинки, потрапляючи в хмари, сприяють охолодженню Крайньої Півночі і допомагають зберегти літній лід. Проте охолоджувальний ефект не поширюється рівномірно, а найбільш помітний у безпосередній близькості до зони впливу.
Сіль змінює структуру хмар, адже маленькі частинки створюють більше поверхонь для конденсації водяної пари, що, в свою чергу, призводить до утворення більшої кількості дрібних крапель і відображення більшої кількості сонячного світла.
Це дослідження стало важливим для кліматологів, оскільки Арктика нагрівається швидше, ніж інші регіони планети. Аналіз показав, що за останні десятиліття температура в Арктиці зросла вчетверо швидше, ніж у середньому по світу.
Під час експериментів вчені використовували три незалежно розроблені кліматичні моделі і з’ясували, що частинки солі опинялися лише в нижніх шарах атмосфери над відкритим Північним Льодовитим океаном. Моделі передбачали, що глобальне потепління підніметься приблизно на 3ºC до 2100 року. В умовах такого потепління експерименти з солоними хмарами допомагали зберегти температуру в Арктиці стабільною.
Результати дослідження вказують на те, що дві моделі змогли уникнути літніх умов без льоду до 2065 року, що свідчить про перспективи локального кліматичного втручання.
Це підтверджує, що багато в чому успішність залежить від фізичних характеристик хмар, доставки солі та конструювання моделей.
