“Я не думаю про смерть. Смерть – це частина роботи” ©
8 травня 1982 року. Кваліфікація Гран-прі Бельгії, що проходила в Зольдері, добігала свого завершення…
Канадський гонщик Жиль Вільнев вирушив на ще одне кваліфікаційне коло, яке не могло покращити його позицію на стартовій решітці. На зношених шинах він прагнув здобути поул і на великій швидкості зіткнувся з болідом March Йохена Масса. Після контакту з суперником, Феррарі Жиля злетіла в повітря та кілька разів перекинулася. Сам гонщик, з якихось загадкових причин, вилетів з боліда. Медики виявили його ще живим біля відбійників.
Після інциденту з’ясувалося, що Вільнев вдарився об відбійник, отримавши травму хребта, несумісну з життям. За кілька годин лікарі констатували його смерть, забравши одного з найобдарованіших гонщиків в історії Формули-1.
Розбита Феррарі Жиля Вільнева. Через кілька годин буде оголошено про смерть гонщика
Щоб зрозуміти причину такого вчинку Жиля, потрібно повернутися на кілька тижнів назад, до Гран-прі Сан-Марино в Імолі.
Дідьє Піроні
Напарником Вільнева у Феррарі був француз Дідьє Піроні. Він, хоч і не був зіркою, вирізнявся тихим і скромним характером.
“Коли Жиль був з нами, його перевага була настільки помітною, що ми навіть недооцінювали Дідьє. Протягом всього сезону він постійно програвав своєму напарник”, – згадував колишній головний конструктор Ferrari Мауро Форг’єрі.
Він виглядав ідеальним пілотом для ролі другого номера, але всередині Піроні таїв образу на постійні поразки…
Дідьє Піроні, Гран-прі Монако, 1982 рік
Порушення домовленостей
Перед сезоном 1982 року Феррарі створила потужний болід 126C2, який обидва гонщики команди оцінили високо. Однак на дебютному етапі жоден з них не фінішував, хоча Вільнев лідирував на Гран-прі Бразилії, випереджаючи Піроні.
“Після кваліфікації в Ріо, де Жиль показав другий час, а Дідьє – лише восьмий, Вільнев захотів поговорити про Піроні, який нещодавно потрапив в аварію на тестах у Франції”, – згадував Мауро Форг’єрі.
“Він сказав, що Дідьє трохи спантеличений, але до наступної гонки все буде добре. Попросив не тиснути на нього”, – додав конструктор.
Вчинок, який в наш час виглядав би дивно, відображає характер Жиля та багатьох гонщиків тієї епохи.
Відносини між партнерами залишались дружніми до гонки в Імолі. На Гран-прі Сан-Марино, після кваліфікації, виграної Піроні, вони домовилися не атакувати один одного. Але на останньому колі Піроні несподівано вирвався вперед і здобув перемогу, хоч Вільнев, який довіряв напарнику, пообіцяв більше з ним не спілкуватись.
Дідьє Піроні (зліва) та Жиль Вільнев, Гран-прі Монако
Піроні вважав, що в Імолі він вчинив чесно, оскільки вірив, що вони борються за перемогу. Але факти, зокрема табличка “Зберігайте позиції”, говорили про зворотне.
“В Імолі сталося більше, ніж просто вкрадена перемога, – зазначила одна людина з паддока. – Піроні знав, який вплив матиме його вчинок на Жиля, і прагнув вивести його з рівноваги”.
А потім настало останнє коло кваліфікації на Гран-прі Бельгії…
Чи міг Жиль Вільнев вчинити по-іншому? Напевно, ні. Це була золота епоха Формули-1 та одна з найбільш трагічних. Епоха, коли гонщики боролися не за гонорари, а за перемоги. Епоха, коли кожен прагнув бути найшвидшим, незалежно від боліда. Епоха, коли Джеймс Гант завершив кар’єру, Нікі Лауда лише наближався до свого останнього титулу, а Айртон Сенна ще не розпочав.
Після трагедії
Через два тижні після трагедії Формула-1 переїхала в Монако. Феррарі представляв лише один пілот – Дідьє Піроні. На Гран-прі Канади француз виграв поул на трасі, яка незадовго до цього отримала ім’я Жиля Вільнева.
“Я хочу присвятити цей поул Жилю, – заявив він після кваліфікації. – Всі знають, що якби він зараз був тут, то зайняв би поул”.
Слова, у щирість яких важко повірити.
“Якби не він, Жиль був би тут”, – пробурчав Кеке Росберг.
“У нього були серйозні проблеми особистісного характеру, але вони його не хвилювали. Згодом він став зарозумілим, зокрема що стосується потенційного чемпіонства”, – згадував конструктор Феррарі Гарві Постлтвейт.
Неясно, що змусило Піроні залишитися на старті гонки в Монреалі, але він став свідком ще однієї трагедії. Юний Ріккардо Палетті, який стартував з 23 місця, у своїй другій гонці на швидкості 180 км/год влетів у болід Піроні та за кілька годин помер у лікарні.
Дідьє Піроні в боліді Феррарі, гонка в Імолі 1982 року
Піроні, який після Гран-прі Франції лідирував у чемпіонаті, так і не став чемпіоном. На Гран-прі Німеччини його болід на швидкості протаранив повільний Рено Алена Проста, внаслідок чого Піроні отримав важкі травми ніг. Після цього він так і не зміг повернутися до Формули-1, а чемпіоном став Кеке Росберг, випередивши французького гонщика на 5 очок.
