Старі українські пісні знову в тренді: що врятовує молодь від сучасності?
3 вересня 2026 року, 14:50
Музика Володимира Івасюка, Миколи Мозгового, Назарія Яремчука та інших українських виконавців минулих років знову звучить у TikTok, плейлистах і відео сучасних молодих користувачів. Ці композиції, створені задовго до народження теперішніх слухачів, отримують нове життя у соціальних мережах.
Чому музика минулих поколінь так відгукується сучасній молоді?
Журналістка “Гал-інфо” обговорила це питання з психологинею та нейропсихотерапевткою Богданою Янків. Вона зазначає, що частина старих пісень могла бути почута сучасною молоддю ще в дитинстві — від батьків, родичів чи у повсякденному житті, навіть якщо тоді не сприймалася свідомо. Знайомі мелодії можуть залишатися у пам’яті та повертатися у дорослому віці, коли людина починає переосмислювати власні смаки та ідентичність.
Сьогодні старі пісні потрапляють у молодіжний інформаційний простір завдяки соціальним мережам. Якщо композиція стає популярною на YouTube або TikTok, чи її слухають друзі, це може спонукати інших звернути на неї увагу. Важливим для підлітків є відчуття належності до певної групи — спільні інтереси і теми для обговорення.
Богдана Янків зазначає: “Це більше про підлітковий вік: ми заодно, ми одна команда. Якщо я є в якійсь групі, то мушу бути в курсі, що там відбувається. Це дуже підліткове: або ти з нами, або ти проти нас”.
Проте інтерес до старої музики не завжди означає ностальгію за часами, яких молодь не застала. На сприйняття пісень впливають родина, друзі, середовище, в якому людина росла, а також особисті події та емоції, пов’язані з цією музикою. Психологиня підкреслює, що старі пісні звучали на концертах, вітальних програмах на телебаченні та радіо, під час традиційних місцевих свят — від хрещень і весіллів до коляди на Різдво. Музика була присутня при кожній важливій події в житті.
Богдана Янків додає: “Навіть якщо цього не було в моєму дитинстві, мені це генетично відгукується. Це якраз про нашу генетичну пам’ять”.
Музика як частина пошуку себе
Перехідний вік — це час активного пошуку особистості, розвитку смаків та формування ідентичності. Музика стає способом визначити, до якого середовища бажає належати людина.
“Це період становлення особистості. В ранньому підлітковому віці дитина не знає, ким вона хоче бути, які має вподобання. Дуже багато всього, багато конфліктних моментів і пошуку свого “я”, — додає психологиня.
Музичний смак відображає зв’язок з культурою, поколінням або спільнотою. Емоції та спогади, пов’язані з музикою, можуть повертати відчуття, людей чи атмосферу.
“У нас є багато спогадів, емоційних реакцій, які пов’язані з музикою. Коли звучить знайома мелодія, цей спогад може вирунити, і ми задумуємося: “Звідки це мені знайоме?” Цей стан легкості, якого іноді так хочеться”, — зазначає Богдана Янків.
Повернення до знайомого
Ще одна причина, чому люди звертаються до знайомої музики, — бажання стабілізуватися. Постійний інформаційний потік створює психоемоційне навантаження, і знайоме сприймається як точка опори.
“Коли забагато, ми починаємо губитися, і тоді повертаємось до того, що знайоме. Наші психічні процеси працюють так, що ми бажаємо заспокоїтися”, — пояснює психологиня.
Під час війни ця потреба може посилюватися. Люди отримують велику кількість інформації та емоцій, які потрібно усвідомлювати.
Знайома українська пісня може стати способом повернутись до відчуття спокою, близькості чи безпеки.
Музика, яка передається між поколіннями
Українська пісня також виконує культурну місію. У різні часи боротьби за свободу вона допомагала зберігати досвід від покоління до покоління. Наприклад, повстанські та козацькі пісні звучали в українських родинах.
Богдана Янків підкреслює, що під час війни українці знову звертаються до культурної спадщини, переживаючи спільні емоції та зв’язок з минулим.
Повернення до музики минулих років може бути не лише трендом, а й способом відчути зв’язок із попередніми поколіннями. Це може слугувати опорою, надією та любов’ю до своєї землі.
Романів Ольга

А чи не дивно, що молодь відкриває те, чого деякі з нас просто не помітили у своєму дитинстві? Чи можемо ми нарешті визнати, що це не просто мода, а віддзеркалення нашої культурної кризи?