Після початку повномасштабної війни Європейський Союз активно скорочує свою залежність від російських енергоресурсів, зокрема газу, нафти та вугілля. Цей курс стає все більш незворотним.
Ядерна енергетика залишається одним із небагатьох винятків.
Тому дозвіл на розширення виробництва ядерного палива для радянських реакторів ВВЕР французькою компанією Framatome в Німеччині викликав жваві дискусії.
Прихильники проєкту вважають, що це крок до диверсифікації постачань пального для європейських атомних електростанцій.
Проте залишається питання: чи можна говорити про справжню диверсифікацію, якщо нове виробництво базується на технологіях російського “ТВЕЛ”, підрозділу “Росатому”?
В суспільній дискусії також обговорюється, чи не створює співпраця з “Росатомом” додаткові ризики безпеки.
Найцікавіше міститься не в самому рішенні, а в його умовах
Парадоксально, але найпереконливіший аналіз безпеки надав не противник проєкту, а влада Нижньої Саксонії в своєму дозволі.
Документ детально розглядає можливі ризики, пов’язані з маніпуляціями паливними компонентами, використанням російського обладнання, шпигунством, диверсіями та кібернетичними загрозами. Для кожного з цих сценаріїв встановлені додаткові вимоги безпеки.
Наприклад, для паливних стрижнів реакторів ВВЕР передбачено постачання готових зварних паливних елементів з гадолінійвмісними таблетками від російського виробника “МСЗ”, що є частиною “ТВЕЛ”.
У дозволі також розглянуто ризик навмисних маніпуляцій із паливом перед доставкою в Німеччину, включаючи можливість розміщення небезпечних матеріалів.
З цієї причини, такі стрижні підлягають 100% перевірці за допомогою сканера; один стрижень з партії може бути відкритий для дослідження.
Ще один ризик виникає з обладнанням та програмним забезпеченням, що постачаються “ТВЕЛ”.
Дозвіл враховує ймовірність, що таке обладнання може бути модифіковане до прибуття на завод у Лінгені, що може вплинути на характеристики паливних елементів. Тому компоненти системи управління повинні проходити незалежну перевірку, а вихідний код — аналіз на предмет прихованих чи модифікованих елементів.
Окремий розділ стосується ризиків шпигунства та диверсій.
Представникам “ТВЕЛ” та “Росатому” заборонено мати доступ до підприємства. Контакти з ними мають обмежуватися виключно необхідністю та повинні відбуватися за принципом “чотирьох очей”.
Однак, у виняткових випадках доступ може бути надано за дотримання спеціального плану з мінімізації ризиків та перевірки надійності.
Такі запобіжники зменшують ризик, але не усувають його повністю.
Залишається фактор людської недбалості та важливість дотримання правил.
Дозвіл не заперечує існування ризиків, а, скоріше, визнає, що вони достатньо серйозні для введення спеціальних контрольних механізмів.
Не лише питання безпеки
Важливим є й економічний аспект — розширення заводу в Лінгені є способом зменшення залежності від Росії. Але нове виробництво все ще спирається на російські технології, ліцензії та обладнання.
Це означає, що частина технологічної залежності залишиться.
Вона лише переміщується на територію Європейського Союзу.
Цю думку підтримують німецькі посадовці, тож дискусії тривають.
Однак існують суттєві обмеження дозвільної процедури в Німеччині. У документі прямо йдеться, що питання енергетичної залежності та безпеки європейського енергопостачання не є критерієм для прийняття рішення.
Тобто стратегічні, економічні та геополітичні ризики не розглядаються під час надання дозволу для атомного виробництва. Відповідно, рішення не оцінює, чи відповідає довгострокова технологічна співпраця Framatome з “Росатомом” стратегічним інтересам Німеччини та ЄС.
Це ставить під питання, як швидко нове виробництво може адаптуватися, якщо ЄС посилить обмеження щодо російського ядерного сектора або відмовиться від таких технологій.
На ці запитання поки що немає відповідей.
Дорожня карта REPowerEU щодо завершення імпорту російських енергоресурсів передбачає зменшення залежності, зокрема в ядерному секторі. Крім того, ЄС фінансує розвиток повністю європейського пального для реакторів типу ВВЕР — проєкт SAVE в рамках програми Horizon Europe, що координує Framatome.
Таким чином, проєкт у Лінгені виходить за межі формальної відповідності німецькому дозволу: йдеться про те, чи створення нової залежності від “ТВЕЛ” відповідає лінії, в якій ЄС планує розвивати свою енергетичну політику.
В енергетичному виробництві ядерного палива для ВВЕР реалізуються дві різні моделі.
Перша — поступова відмова від російської технологічної залежності. Друга — інтеграція частини цієї залежності в межах ЄС. Обидва напрямки не можуть бути актуальними безкінечно. Рано чи пізно доведеться зробити вибір.
Значно більше, ніж один завод
Дискусія навколо проєкту виходить за межі однієї виробничої лінії. Вона стосується того, як Європа визначає свою стратегічну автономію.
Саме тут логіка дозволу на виробництво стикається зі стратегічною логікою ЄС.
Ліцензійний орган вирішує лише питання, чи можна знизити конкретні безпекові ризики до прийнятного рівня, але не здатний повністю усунути їхнє джерело.
Європейська політика повинна відповісти на питання: чи варто допускати створення цих ризиків, формуючи довгострокову залежність від російських технологій у критичній інфраструктурі, якщо стратегічна мета ЄС — рух у протилежному напрямку?
Тому, навіть після надання дозволу, дискусія про розширення виробництва в Лінгені не завершується. Визначені умови безпеки залишають простір для правової оцінки їхньої достатності відповідно до §7(2) Закону Німеччини про атомну енергію, що може призвести до оскарження рішення.
На політичному рівні залишається питання: чи не суперечить такий крок загальноєвропейському курсу на відмову від російських енергоресурсів, особливо на фоні активізації диверсій та інших гібридних операцій РФ у Європі.
