Археологи виявили доісторичні сліди у гірській печері Іспанії
У віддаленій гірській печері на північному сході Іспанії археологи знайшли підтвердження того, що доісторичні спільноти протягом тисячоліть неодноразово поверталися до цього високогірного місця. Ці знахідки свідчать про організовану діяльність людей, які використовували печеру з конкретною метою.
Печера, розташована на висоті близько 2235 метрів над рівнем моря в провінції Жирона, поруч із кордоном з Францією, вразила дослідників. Всередині вони виявили шари, що містять фрагменти зеленого мінералу, вугілля, кістки тварин, уламки кераміки, сліди вогнищ і навіть людські останки.
Використання печери протягом 4000 років
Ці артефакти демонструють, що печера використовувалася безперервно протягом понад 4000 років. Серед найбільш значущих знахідок — майже 200 шматків зеленої породи, яка не зустрічається в даній місцевості.
Вчені визначили цю зелену породу як малахіт — мінерал, що використовується в виробництві міді. Оскільки малахіт не є природним для цієї печери, його, ймовірно, привезли сюди цілеспрямовано. Наявність вугілля та вогнищ вказує на те, що люди обробляли мінерал на місці.
Дослідження та знахідки
Співавторка дослідження Джулія Монтес-Ланда зазначила, що багато фрагментів зазнали термічної обробки, що свідчить про навмисну діяльність, а не випадкові дії. Період використання печери сягає 5000–4300 років до н.е., з найвищою активністю між 3600 і 2400 роками до н.е., під час мідної доби.
Цей час був важливим для розвитку доісторичної Європи, адже люди почали видобувати і використовувати мідь для виготовлення інструментів, прикрас та посуду. Процес видобутку був простим: малахіт нагрівали, щоб отримати оксид міді, після чого його відновлювали за допомогою деревного вугілля.
Археологи також знайшли особисті предмети, які дають уявлення про повсякденне життя та можливі ритуали. Серед них дві підвіски — одна з мушлі, а інша з зуба бурого ведмедя. Людські останки, включаючи молочний зуб та кістки, свідчать про те, що печера, ймовірно, також слугувала як місце поховання, що вказує на її символічне значення.
Висновки дослідників
Карлос Торнеро, головний автор дослідження, підкреслив, що це відкриття є першим задокументованим випадком високогірних доісторичних поселень у Піренеях, що характеризуються повторюваними діями та прямим видобутком мінеральних ресурсів.
За словами вченого, ці знахідки змінюють наше уявлення про доісторичне життя в гірських регіонах. Це місце не було ізольованим, а навпаки, активно використовувалося для спеціалізованих завдань, таких як раннє виробництво металів. Дослідження відкриває унікальні можливості зрозуміти, як ранні спільноти організовували працю, управляли ресурсами та передавали знання з покоління в покоління.
